– Володимире Нальковичу, аналізуючи сьогоднішню ситуацію, розуміємо, наскільки складний та тернистий шлях ви обрали, ставши на стежку реформ у сфері лісового господарства. Однак, на 2019 було анонсовано ряд серйозних заходів щодо покращення ситуації. Зокрема, одним із найактуальніших питань є національна інвентаризація лісового фонду. Розкажіть, які зрушення у цьому напрямку відбулися за перший квартал 2019 року?

– Національна лісова інвентаризація є одним з двох методів отримання достовірної інформації про ліси та лісове господарство. Другим є інтегрована система проведення державного обліку лісів. Національна інвентаризація лісів статистичними методами проводиться із визначеним інтервалом одночасно для всієї країни із використанням пробних площ за визначеною схемою їх розташування. Потім дані обробляються і статистичними методами отримується загальна картина щодо кількості та якості лісових ресурсів країни. Кожна країна сама визначає дизайн проведення робіт та дії щодо врахування похибки, оскільки дані лісовпорядкування та національної лісової інвентаризації можуть відрізнятись.

Минулого року за допомогою наших німецьких колег ми завершили необхідні підготовчі процедури із визначення дизайну проведення інвентаризації. Цього року створений структурний підрозділ у структурі Укрдержліспроекту, який буде відповідати за проведення робіт. Україні вкрай важливо провести інвентаризацію лісів, фахово та прозоро. Це не лише дасть змогу лісівникам переорієнтувати свою роботу, а й зніме багато питань з боку суспільства. 

– Процес інвентаризації – надзвичайно складний та трудомісткий. Чи вистачає ресурсів для цього?

– У видатках спеціального фонду державного бюджету на 2019 рік Держлісагентством передбачено фінансування робіт з національної інвентаризації лісів. Але ці кошти не можна використовувати на капітальні вкладення та придбання необхідного обладнання для проведення польових робіт. У зв’язку з цим, ми очікуємо на допомогу та розуміння з боку наших німецьких колег та відповідну підтримку з боку Мінагрополітики.

– Ще одним із запланованих Вами напрямків роботи є запровадження нових санітарних норм. Розкажіть детальніше про можливість заготовки лісу в умовах наявності різних шкідників та хвороб – чи не означатиме це, що здорові дерева, як це траплялося раніше, вивозитимуть під виглядом ушкоджених? 

– Зміна клімату та глобальне потепління призвели до ослаблення дерев та різкого зростання кількості шкідників і деградації лісів. Площа всихання по Україні зараз налічує понад 400 тисяч га. Потрібні рішучі та кардинальні кроки з оздоровлення насаджень, інакше у найближчі роки їх можна втратити. 

Всихання лісів має місце і в інших країнах Європи. Шкідники пошкоджують ліси в Республіці Білорусь, Польщі, Словаччині, Румунії, Німеччині, Франції, Швейцарії.

Для європейських країн протидія масовому поширенню шкідників не створює проблем, оскільки там працівники лісового господарства можуть самостійно приймати рішення щодо доцільності проведення певних заходів та робіт у лісі. Їхні стратегії протидії короїду ґрунтуються на організації боротьби з першим поколінням шкідника, яке з’являється у травні або на початку червня. Найрадикальнішим і найефективнішим засобом вважається вчасне проведення санітарних рубок з вирубкою свіжозаселених зелених дерев за перших ознак пошкодження. Видалення з насаджень лише всохлих дерев і залишення на корені заселених шкідниками дерев сприяє їх подальшому розповсюдженню та розширення осередків враження. Українські науковці визнали, що прогресуюче всихання хвойних насаджень набуло ознак надзвичайної ситуації. Наукова рада Національної академії наук України визнала за необхідне внесення змін до нормативно-правових актів, пов’язаних із захистом лісів від шкідників та створенням нових стійкіших насаджень.

Хоча ми добре розуміємо, що потрібно впроваджувати й інші методи боротьби з короїдом. Минулого року у Харкові відчинилась сучасна лабораторія, обладнання для якої нам надали наші турецькі колеги. У цій лабораторії вирощують спеціальних мурахожуків, котрі поїдають короїдів. Їх вже випустили в природне середовище в Сумській та Чернігівській областях. Це довготривалий процес, тому про якісь результати говорити поки рано. Але хочу наголосити, що ми впроваджуємо ці біологічні методи боротьби зі шкідником теж активно. 

Бездіяльність щодо вирішення цієї проблеми може призвести до незворотних екологічних наслідків та значних економічних втрат. Проблема полягає в необхідності узгодження окремих норм Санітарних правил в лісах України з актами такої самої юридичної сили, удосконалення нормативних приписів цих Правил для вирішення масштабної проблеми стосовно прогресуючого погіршення санітарного стану хвойних лісів, спричиненого масовим їх всиханням. 

– Розкажіть, на якій стадії зараз перебуває проект закону про ринок деревини та які зміни чекають лісове господарство у випадку його ухвалення?

– Ситуація щодо законопроекту склалася таким чином, що наразі є два різних проекту Закони про ринок деревини. Один вже зареєстрований у Парламенті. До нього Держлісагентство висловило низку зауважень, він є неприйнятним на наше переконання. Крім того, є рішення четвертого з’їзду лісівників України, в якому, зокрема, є звернення до Верховної Ради щодо необхідності відкликання цього законопроекту. Його вже розглянули і члени Громадської ради, вони також висловили значні зауваження у зв’язку з тим, що у законопроекті прописані норми, які можуть свідчити про намагання запровадження незрозумілих схем. Інші зацікавлені сторони та деревообробні асоціації його теж не підтримують. 

З іншого боку – є законопроект, який розробило Держлісагентство спільно з науковцями, представниками деревообробної галузі та експертами. Ми передали його до Мінагрополітики та Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики. Він довго не розглядався, але зараз нарешті розпочалася робота над ним. Депутати внесли до нього свої правки, ми зараз надали свої зауваження. Будемо обговорювати і випрацьовувати спільні рішення. Коли все буде узгоджено, сподіваюся, народні депутати зареєструють цей законопроект і будемо працювати над його прийняттям у Парламенті. Основне, що у цьому законопроекті закладені базові принципи функціонування ринку деревини – це і обов’язковість електронного обліку деревини для всіх лісокористувачів, і електронні торги, і багато іншого. Держлісагентство вже працює за такими правилами, але необхідно, щоб такі правила були єдиними для всіх.

– На жаль, всім відомо про рівень корупції в Україні. Чи можемо ми бути впевненими, що започатковані нововведення дійдуть до свого логічного завершення та не будуть «гальмуватися» різними незаконними важелями?

– Дуже сподіваюся і докладу максимум зусиль, в тій частині, що від мене залежить, аби законопроект був прийнятий фаховий, із прозорими та чіткими правилами. Дуже не хотілося б, щоб в останній момент чи, як кажуть, «з голосу» були внесені якісь незрозумілі поправки, що зведуть нанівець нашу роботу, а потім титанічними зусиллями доведеться виправляти помилки. Адже такі прецеденти вже були. Наприклад, подвійний податок на лісові землі, або збільшення суми істотної шкоди за незаконні рубки, при якій практично неможливо притягти до кримінальної відповідальності. І це чомусь приймається дуже швидко, але потім потрібно багато часу та зусиль, щоб це виправити. 

– Найактуальніше та найбільш болюче питання для всіх – вирубування лісу. Соцмережі рясніють фото повідомленнями із зображенням «лисих» пусток на місцях колишніх лісів. Чи справді ситуація настільки критична?

– Ми намагалися аналізувати ці фото. Скажу, що більшість з них не мають жодного стосунку до України. Фото з Росії, Словаччини, острова Суматра чи інших країн, або ж і звичайний «фото шоп». Уже неодноразово в інтерв’ю і своїх виступах говорив, що люди плутають незаконні рубки і цілком легальну заготівлю деревини. Це певна інформаційна війна проти лісового господарства та державного управління лісовим сектором. Суспільству навмисно через ЗМІ показують, що «лісівники лише рубають». І дуже шкода, що так званими експертами для цього інколи виступають або абсолютно нефахові люди, або колишні працівники лісового господарства, які були звільнені за певні протиправні дії.

З літака можна побачити ділянку в горах, на якій відбулася заготівля деревини. Але з літака неможливо побачити, що на цій ділянці відбувається підготовка ґрунту для відновлення лісу, наприклад, шляхом природного поновлення, або, що ця ділянка вже засаджена саджанцями. З висоти не видно маленьких саджанців, які через 5-10 років стануть молодим лісом. Запитайте у справжнього фахівця, чи можливо за оглядом пня визначити, що це дерево було заселене верхівковим короїдом. Звичайно, не можна. Фахівці знають, що верхівковий короїд псує дерево згори донизу. Тому він і називається верхівковим. Дерево може нагорі і до середини бути вже мертвим – сухим, а нижче – ще, так би мовити, свіжим. Але це питання часу, коли короїд дійде до низу дерева. І чим швидше виявити такі пошкоджені дерева і прибрати їх з лісу, тим менший ризик розповсюдження короїда на інші дерева, а відтак, і зменшення площ усихання. А коли людям показують на телебаченні «ось дивіться свіжий пеньок, значить дерево було здоровим, його зрубали під час санітарної рубки, і це означає, що незаконно» – це називається маніпуляція з метою дискредитації лісової галузі в очах суспільства. 

Насправді лісівники виконують декілька функцій. І заготівля деревини, в тих лісах, де це дозволено, – лише одна із ланок. Потім на тому ж місці обов’язково відновлюється ліс. 

– Які заходи, на Вашу думку, сприятимуть покращенню такої ситуації?

– Лісівники мають більше говорити з суспільством, пояснювати свої дії. Комунікація зараз дуже важлива. Лісівники не були готові до того, що їх так почнуть обливати брудом. А все через те, що люди не знають про те, чим займаються лісівники. Тому так легко і маніпулювати. Тепер лісівникам потрібно не лише виконувати свою роботу з догляду, охорони, відновлення лісів, а й ставати комунікаторами, говорити з людьми простою зрозумілою мовою. 

Найважливіше, звичайно, це те, що Україні потрібна національна лісова політика, яка б визначила чіткий напрям руху. Зараз ми у патовій ситуації. Широкий діалог, політична воля і розробка національної лісової політики допоможуть вийти з цієї ситуації. 

Держлісагентство намагається вдосконалювати свою роботу. Але одного нашого бажання замало. Напрацьовуються зміни до нормативно-правових актів, до законодавства, проте вони поки не знаходять втілення у життя. Коли будуть чітко розподілені всі функції і ми визначимо вектори руху, тоді ми зможемо говорити про відродження.

Я не відкидаю проблеми незаконних рубок. Це дійсно проблема. Але не в тих масштабах, в яких її подають, та ще й, підмінюючи поняття. Незаконні рубки це проблема, з якою потрібно боротися, застосовуючи комплекс методів. Має бути і активна робота правоохоронних органів, і загальнообов’язковий електронний облік заготовленої деревини. Допоки буде попит на незаконно добуту деревину для напівлегальних пилорам – то будуть і незаконні рубки. Також і від соціального стану громадян залежить цей показник.

Державна лісова охорона активно працює над запобіганням незаконним рубкам. Постійно проводяться рейди. Часто на працівників держлісохорони нападають люди, які хочуть вкрасти деревину. Ці крадії стріляють у лісівників, підпалюють автівки… 

Ми ще минулого року розробили законопроект, який має допомогти лісовій охороні краще виконувати свої повноваження. Це законопроект 8241. І закликаємо народних депутатів прийняти його. 

– Наскільки нам відомо, Вас не можна назвати типовим кабінетним чиновником, адже з огляду на специфіку роботи, Ви часто виїжджаєте на територію. Це допомагає «тримати руку на пульсі» ситуації на місцях?

– Дуже допомагає. Вважаю, що специфіка керівництва лісової галузі і полягає в тому, що людина має безпосередньо бути в лісі, спілкуватися з працівниками, інспектувати роботу, виявляти недоліки, потім виправляти їх, а також дізнаватися про нові методи вирощування та садіння лісу. У наших лісгоспах багато цікавого та інноваційного є, що можна впроваджувати для всієї України. Без цієї, так би мовити виїзної, складової неможливо ухвалювати управлінські рішення. 

– Чи не виснажує така робота? Адже у підпорядкуванні відомства – не лише значні людські ресурси, але й величезні території.

– Коли я йшов на цю посаду, то знав, що буде нелегко, але працювати дуже цікаво. І лісівники – люди дружні, фактично – велика родина, а ще вони в абсолютній більшості гарні, відповідальні господарі у лісі. 

– На вашу думку, наскільки ефективно ведеться робота на місцях, на рівні місцевих лісників та єгерів? Адже часто одна людина відповідає за чималі території – чи реально впоратися із таким об’ємом роботи?

– Особливо важко в південних та східних областях України. Ліси там розпорошені на значних територіях, великі об’їзди, а людей критично не вистачає. Це результат трирічного нефінансування лісового господарства. З цього року починаємо потрохи виправляти ситуацію. 

– Як Ви вважаєте, наскільки актуальною серед молоді є робота у лісовому господарстві? Які тенденції щодо притоку молодих кадрів?

– Залучення молоді до лісівничої справи було актуальним завжди. Ми ще зі школи привчаємо дітей до роботи у лісі. Є розгалужена мережа шкільних лісництв, опіку над якими беруть лісгоспи. Є профільні лісові коледжі, щоправда, їх статус наразі дещо невизначений. Але вони мають зберегтися, щоб готувати кадри для лісової галузі. Спілкуючись з науковцями-лісівниками, постійно чую від них, що зараз дуже багато вищих навчальних закладів мають лісівничі факультети. На мій погляд – це неправильно. Насправді в Україні справжніх фахівців лісової справи готують лише в декількох університетах. У них викладають досвідчені фахівці-лісівники. 

Молоді кадри лісовому господарству потрібні. Лісгоспи в основному знаходяться в сільській місцевості, і є бюджетоутворюючими підприємствами, тому це гарний варіант роботи для молоді, яка народилася і виросла у селі чи невеличких містах.

– Володимире Налькович, Ви уже впродовж 9 років співпрацюєте із нашим журналом. З нагоди 10-ї річниці від для створення «Фреш», просимо Вас згадати, як відбулося знайомство із журналом, що змінилося у Вашому житті за ці 9 років та що нового відкрили для себе завдяки цій співпраці?

– Цікавими тут мені видаються не деталі нашого знайомства, а ті суспільні обставини, що панували 9 років тому і є в час нинішній. Адже у цих обставинах дуже багато подібного. Ми знову на своєрідному політичному роздоріжжі, наступні кілька місяців будемо мати період активної управлінської турбулентності і дуже сподіваюсь, що він минеться для нашої країни без руйнівних наслідків. А загалом, ці 9 років напевно не вмістять і багатотомні дослідницькі видання, бо тут – і Революція Гідності, і війна, і цілий ряд вагомих, значимих для нашої держави подій. Щодо мене особисто, то за цей період я і нову сферу діяльності освоїв, чергову вікову межу подолав, став дідусем…

– Що Ви могли б побажати «Фреш» з нагоди дня народження?

– Напевно не буду оригінальним, якщо побажаю вам, насамперед – чисельної і вдячної аудиторії читачів, адже саме для них ви так якісно та відповідально працюєте вже багато років.

 (Інтерв’ю для волинського видання “Фреш”)