НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ОХОРОНА І ЗАХИСТ ЛІСІВ

ОХОРОНА І ЗАХИСТ ЛІСІВ

ОХОРОНА ЛІСУ

Проблема охорони лісів від пожеж – одна з найбільш складних, які вирішуються працівниками лісового господарства всієї України.

Значне підвищення пожежної небезпеки в лісах зумовлюється стрімким зростанням відвідуваності населенням лісових масивів, змінами кліматичних умов, які викликають тривалі посушливі періоди.

Для підвищення рівня пожежної безпеки потрібно проводити комплекс заходів, які включають роз’яснювальну роботу серед населення по питаннях збереження лісів і дотримання встановлених норм і «Правил пожежної безпеки в лісах України», правильну організацію використання лісів для масового відпочинку населення в цілях зменшення неорганізованого припливу людей в ліс, дотримання всіма користувачами лісових угідь вимог згаданих правил.

Згідно діючого законодавства порушення «Правил пожежної безпеки в лісах України», а також знищення або пошкодження лісу в результаті підпалу або необережного поводження з вогнем відносяться до лісопорушень. Якщо порушення цих Правил несе за собою знищення або пошкодження лісу, винуватці притягаються до адміністративної відповідальності і крім цього несуть матеріальну відповідальність в розмірі відшкодування вартості нанесеної шкоди лісовому господарству, а у випадку особливо тяжких наслідків винні особи притягаються до кримінальної відповідальності. Найбільш пожежонебезпечними в лісгоспі є насадження, які безпосередньо прилягають до населених пунктів нашого району, а це лісові масиви Шевченківського, Мізунського, Бистрівського, Людвиківського та Мало-Тур’янського лісництв, а також смуги лісів вздовж трас автомобільних доріг державного значення.

Питання охорони лісів від самовільних рубок перебувають на постійному контролі працівників лісової охорони лісгоспу.

В 2018 році виявлено 18,501 м3 незаконно зрубаної деревини, шкода нанесена лісовому господарству становить 156846,95 грн. Частина збитків відшкодована в сумі 16153,95 грн., в інших випадках матеріали на незаконні рубки направлені в правоохоронні органи для розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Основною причиною здійснення незаконних рубок є низький рівень матеріального забезпечення населення, особливо гірської частини лісгоспу.

ЗАХИСТ ЛІСУ

Захист лісу від шкідників та хвороб – важливий напрямок лісогосподарської діяльності. Він забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу.

Пріоритетним напрямком діяльності лісозахисної служби є впровадження біологічних засобів і методів боротьби із шкідливими комахами та хворобами лісу. Такі засоби боротьби не шкідливі для довкілля. В організації служби захисту лісів наше підприємство співпрацює з Івано-Франківським державним спеціалізованим лісозахисним підприємством «Івано-Франківськлісозахист». Пропаганда захисту лісів здійснюється через працівників державної лісової охорони, інженерно технічного персоналу відділу лісового господарства, природоохоронних та громадських організацій із залученням преси, дивись «ЗМІ про нас».

При спалах масового розмноження шкідників застосовуються активні лісозахисні заходи. У ДП «Вигодський лісгосп» ліси підприємства знаходяться в належному санітарному стані, постійно проводяться лісопатологічні обстеження у вегетаційний період.

Загальна площа осередків шкідників, хвороб лісу та інші пошкодження (всихання, вітровали) в насадженнях ДП «Вигодський лісгосп» станом на 01.01.2019 року становить 8600,00 га в тому числі - хвороб лісу 8600,00га. із них кореневої губки 6169,0 га, опенька осіннього -1669,0 га, рак ялиці білої  - 762 га. вітровалу -152,7 га, всихаючих насаджень - 1919,6 га.

Важливою проблемою на сьогоднішній день, яка стоїть перед працівниками ДП «Вигодське лісове господарство» є всихання ялинових лісів. Глобальні кліматичні зміни, зокрема стихійні явища та значний вплив антропогенних факторів на ліси, знижують їх біологічну стійкість. Внаслідок цих чинників, знижується приріст деревини, відбувається втрата крони, різні пошкодження деревостанів та всихання лісових насаджень.

Рекогносцирувальне обстеження проведено на площі 253,2 га, це ділянки всихаючі, пошкоджені раком ялиці, оперьком осіннім, кореневою губкою та вітровальні ділянки. За 2018 рік було розроблено пошкоджених насаджень: суцільно-санітарними рубками 161,7 га, з ліквідним запасом 55536 м3; вибірково-санітарних рубок - 466,8 га, з ліквідним запоасом 29750 м3; очистка лісу від захаращення проведено на площі 87,4 га з ліквідним запасом 287 м3.

 Мурахи - санітари лісу

Не лай,як укусять ніжку істоти ці малі.

Мурашки друзі лісу, їх добрі лікарі.

  Хто влітку, буваючи в лісі, не зустрічав мурашники - куполоподібні гнізда мурах! Світ безперервно рухомих і не знаючих спокою комах. Нерідко можна побачити, як мурашка, відшукавши на дереві гусеницю, яка ушкоджує лист дерева, впивається челюстями в її м'яке тільце і кусає, поки обоє не падають на землю. Гусениця звивається, хоче втекти, але підоспілі мурашки чіпляються за неї, оббризкують її кислотою, послаблюючи цим свою жертву, і тягнуть її до мурашника. Мурашки – часті гості і на наших садово-городніх ділянках. Значення мурашки в природі надзвичайно велика. Її статус по відношенню до лісу дуже високий. Ще зі шкільної парти кожному відомо, що не можна розоряти мурашині гнізда. Ці комахи охороняються державою і спеціально розселяються штучно на нові місця. Недарма своєю користю вони заслужили звання «мурашки-санітари лісу».

  Яку користь приносять мурахи лісі? Мурашки, які оселилися на відмерлій деревині, прискорюють її розкладання, таким чином звільняючи ліс від хворих екземплярів. Мурахи є розповсюджувачами насіння багатьох рослин. Збираючи їх і перетягуючи додому, по дорозі вони втрачають якусь частину. Так рослини розмножуються на всій лісовій території. Як і бджоли, мурахи є запилювачами для квітів, поїдаючи солодкий нектар.

На території України мешкає близько 70 видів мурах, в основному - в лісах. Найбільшу користь приносять види, які відносяться до роду і підроду Форміка, відомі під назвою «руді лісові мурахи». Ці комахи – хижаки, причому всеїдні. Протягом року одна сім'я мурашок знищує більше 10 мільйонів різних шкідників. Звичайно, знищенням шкідників займаються і птиці, але мурахи більш плідно справляються з цим завданням, швидше приблизно в 20 разів. Якщо на гектар лісу є бодай три-чотири мурашині сім’ї, то шкідникам тут робити нічого. Мурашки – невсипущі санітари лісу.

Мурахи належать до жалючих перетинчастокрилих. У рудого лісового мурашки, як і у більшості видів мурах, немає розвинутого жала, але отруйні залози збереглися, і виділяючи рідину - мурашину кислоту - мураха вибризкує через приховані в кінці черевця залишки жала. Мурашкам потрібно дуже багато їжі, і в її пошуках вони весь день бігають по землі, вибираючись на траву, кущі і дерева. Одна мурашка тягне в гніздо здобич, інша - будівельний матеріал. Лісові мурашки будують свої гнізда з хвоїнок і гілочок. Мурашники завжди куполоподібні або конусоподібні. Така форма не тільки полегшує стік дощової води, але і сприяє кращому прогріванню їх сонцем.

Мурашники існують по багато років, їх чисельність з кожним роком збільшується. Лісові мурашники майже завжди розміщуються біля дерева або пня і обов'язково з південного боку. Південна сторона мурашника зазвичай полога, північна - значно крутіша. Так званий внутрішній конус будується з більших гілочок, майже без домішок хвої. Тут відбувається розвиток розплоду. Висота надземної частини мурашника може досягати 1-2 м, підземна частина простягається на глибину до 1,5 м, а окремі ходи, особливо на піщаних ґрунтах, і далі.

У гніздах малого рудого мурашки налічується декілька сотень самок ( «маток», «цариць») і до мільйона робочих мурах. У мурашнику звичайного рудого мурашки є декілька самок. У багатьох видів існує поділ праці серед робочих мурашок: наприклад, більші, з дуже великою головою або сильними щелепами - «солдати». У мурашнику вони стоять у кожного вхідного отвору і головою закривають його. Повертається додому мурашка, і підійшовши до такого «постового», повинна пред’явити пропуск. Пропуском служить запах, причому кожної мурашиної сім'ї притаманний свій запах. Крім того, в мурашниках є «мисливці», «фуражири», «няньки» (останні вигодовують личинок).

Зиму мурашки, зібравшись в клубок, проводять в підземній частині мурашника, де температура знижується не так сильно, як на поверхні. Навесні, як тільки відтане мурашник, на освітленій сонцем стороні купола збирається величезна кількість мурашок. Це - «теплоносії». Нагрівшись на сонці, вони йдуть всередину гнізда і там, остигаючи, віддають тепло мурашнику. Це вони роблять безліч разів, внаслідок чого у верхній частині внутрішнього конуса в середині квітня - на початку травня утворюється теплове ядро з температурою 26-29 ° С, в якому самки і відкладають яйця.

Приблизно через місяць з'являються лялечки крилатих самців і самок, які масово з'являються на поверхні купола мурашника. Коли більшість крилатих мурах вийде з лялечок, відбувається шлюбний виліт (друга половина травня). Найбільший виліт відбувається в першій половині дня. Триває він протягом одного-двох тижнів. Самці незабаром гинуть, а оплодотворенні самки скидають крила і повертаються назад або засновують нові родини. (Крилаті самки і самці з'являються зазвичай раз на рік).

Часто мурахи сусідніх гнізд об'єднуються в колонії і обмінюються робочими мурахами, розплодом, самками, кормом.

Мурахи споживають білкову та вуглеводну їжу. Одна сім'я за день поїдає близько 1 кг комах - гусениць, личинок, жуків та інших комах. Вуглеводи мурахи отримують у вигляді паді - цукристих виділень попелиць.

Мурахи рухаються ланцюжком, один за одним, по мурашиній дорозі (колись мурашка залишила за собою пахучі сліди і по них пішли інші), підіймаються на дерево і біжучи по гілочках і нижньому боці листків знаходять крихітних комах. Це - попелиці. Вони не бояться міцних щелеп войовничих мурашок. Між попелицями пропихаються мурашки, кожен підходить до однієї і дбайливо обмацує її. Попелиця трохи піднімається, і на задньому конусі черевця виступає крапелька прозорої рідини - паді. Мурашка з жадібністю ковтає цю крапельку, потім повзе до іншої і повторюється те ж саме. Мурашки охороняють попелиць, а на зиму затягують в своє гніздо найбільш плідних самок і доглядають за ними. Тим самим мурахи сприяють розмноженню попелиць, які, висмоктуючи соки, завдають шкоди деревним породам і іншим рослинам, з цієї причини переселяти мурах в сади не рекомендується.

Руді лісові мурахи розселяються самостійно дуже повільно, тому для збільшення їх чисельності застосовують штучне розселення в ті лісонасадження, де їх немає і виникає загроза розмноження хвоє - і листогризучих комах. При цьому необхідно вибирати подібні з маточним гніздом умовами проживання (за складом насаджень, ґрунтовими і гідрологічними умовами, освітленням та інше). Маточне гніздо, з якого можна взяти відводок для розселення, має бути об’ємом не менше 0,5 м³.

Велике значення має правильний підбір видів, оскільки поселені поруч мурахи різних видів неминуче створять ворожі сім'ї, які будуть постійно знищувати один у одного робочих мурах. На новому місці можна влаштовувати також колонії гнізд. Для цього відводки розміщують групами по 3 - 5 штук з відстанню між ними 30-40 м при щільності 5-6 мурашників на 1 га.

Найкращі результати отримують при ранньовеснянім розселенні мурах в квітні і переселення з лялечками в травні. Раннє розселення мурах проводять відразу після танення снігу в період утворення в гнізді теплового ядра. У відводок повинна потрапити частина теплового ядра разом з самками.

Розселення з лялечками виробляють в момент появи крупних коконів до вильоту з них крилатих мурах. Лялечки дорослих особин в цей час (середина травня) у великій кількості є у внутрішньому конусі, і при взятті відводка потрібно стежити за тим, щоб в нього потрапила частина внутрішнього конуса маточного гнізда з коконами.

Розселяти мурах слід в безвітряну погоду вранці (з 6 до 9 годин) або ввечері (з 18 до 21 години), коли більшість з них знаходиться в мурашнику. Відводок беруть, розділивши материнське гніздо на дві частини по вертикалі; земляну частину гнізда чіпати не треба. З потужних мурашників можна взяти два відводки.

Транспортувати відводку краще в жорсткій тарі (фанерних ящиках або бочках) з щільно прилеглими кришками. Необхідно мати два ящика: в один засипають верхню частину відводку, в другому - нижню частину разом з робочими мурахами і розплодом. На новому місці висипають спочатку вміст другого ящика, тобто нижню частину відводку, а потім верхню частину. Після взяття відводка слід злегка присипати зруйновану частину материнського мурашника підстилкою, але ні в якому разі не старатися надати решти гнізда «правильну» форму конуса, це мурашки зроблять самі.

На новому місці для поселення відводку використовують старий, але не трухлявий пень (якщо його немає – привезти новий і закопати). Основою для майбутнього мурашника може служити і оберемок сухого хворосту.

Переселених мурашок можна підгодувати цукром, при цьому його не треба розсипати по всьому гнізду, а покласти трохи на пні і прикрити нещільно фанеркою. Мурашки його знайдуть.

Розселення мурашок слід проводити тільки під керівництвом фахівця лісозахисту,  інженера-лісопатолога, інженера охорони і захисту лісу держлісгоспу, які пройшли спеціальну підготовку.

Мурахи приносять велику користь лісу, знищуючи його шкідників, тому необхідно  всіма силами охороняти всі гнізда мурашок. При сильному пошкодженні мурашиного гнізда, сім'я не може  захищати ліс протягом року і більше, або зовсім гине. Порушити поверхню мурашиного гнізда - це все одно, що зірвати дах з будинку. Пройде дощ, проникне всередину мурашника вода, і личинки і лялечки загинуть.

Працівники лісового господарства, природолюби повинні проводити серед місцевого населення, учнів і відпочиваючих масово-роз'яснювальну роботу про корисність мурашок в житті лісу і необхідності їх охорони.

Щоб уберегти мурашники від руйнування, працівники лісового господарства  огороджують їх жердинами, при цьому стовпчики для огорожі забивають на відстані не ближче 0,5 м від краю мурашника. На зиму рекомендується накривати гнізда сухим колючим хмизом або гілками хвойних порід, прикріплюючи їх до землі кілочками. Навесні покриття обережно знімають, не порушуючи купол мурашника. Промфінпланом по держлісгоспу передбачено, що на 2018 рік працівники лісового господарства повинні розселити і огородити 140 мурашників в три жердини на 100 га лісової землі.

При проведенні суцільних рубок лісу рекомендується завчасно (не менше ніж за рік) всі мурашники з цих площ переселити в інші місця. Роботи по переселенню мурашників проводять в ті ж терміни, що і розселення.

Використання мурашок в боротьбі з шкідниками лісу - важливий профілактичний захід в загальній системі лісозахисту, його необхідно поєднувати з іншими заходами, направленими на підвищення стійкості лісонасаджень.

Мурашки при високій щільності гнізд в лісонасадженнях (5-6 мурашників на 1 га) стримують наростання чисельності шкідливих комах і запобігають виникненню спалахів масового розмноження особливо небезпечних шкідників лісу, таких як сосновий п'ядун, соснова совка, соснові пильщик, зимовий п'ядун, дубова листовійка і інші.

Крім того, мурахи розпушують ґрунт, вносять в нього велику кількість різних органічних речовин, регулюють кислотність ґрунту, покращують його водний і повітряний режим. Будуючи свої підземні будинки і прокладаючи численні ходи для свого пересування, вони сприяють розпушуванню ґрунту. Саме тому дерева, розташовані поблизу мурашника, отримують більше поживних речовин, що прискорює їх зростання, По периферії мурашника поліпшуються умови для відновлення багатьох лісових деревних і чагарникових порід.  Ґрунт при цьому, крім повітропроникності, стає більш поживним, збагачений органікою та мінералами. Мурахи корисні комахи для птахів. Вони приймають їх всередину і зовнішньо. Купаючись біля мурашника, мурашиний душ допомагає птахам позбутися паразитів.

Лікувальні властивості мурах відомі з давніх пір. Споконвіку люди робили з них настоянки, мазі. Використовуються ці комахи і в даний час. Основною діючою речовиною в таких препаратах є мурашина кислота. Допомагають препарати на основі цієї кислоти в лікуванні артритів, ревматизму, неврозів, запаморочення в старечому віці. Також вони можуть полегшити стан хворих на гепатит. З мурашок готуються препарати кровоспинної дію. В їх отруті також містяться антибіотики, здатні боротися з грибковими та бактеріальними інфекціями, у тому числі зі стафілококами та стрептококами.

Як бачимо, яке велике значення  мурашок в житті лісу, законодавством встановлена ​​відповідальність за шкоду, яку завдають лісовому господарству підприємства, установи, організації, громадяни за знищення або пошкодження мурашників.

Для боротьби з шкідниками лісу, лісовому господарству необхідно використовувати природних наших спільників – ворогів наших ворогів – птахів, лісових мурашок, ентомофагів (комах-хижаків). Це так званий біологічний метод боротьби – найефективніший і найдешевший спосіб. За його допомогою можна відновити рівновагу в лісах, і значно підвищити їх стійкість.

Короїд-типограф – шкідник ялинових дерев.

Прийшла раптова спека, навіть тоді, коли ще за календарем останній місяць весни. Синоптики попереджують, що спекотна погода утримається до кінця травня. І настав час згадати про нашого небезпечного лісового шкідника – короїда-типографа, тим більше, що як з'ясувалося, сам він забувати про наші карпатські ліси не збирається.

Короїд-типограф це напевно одне з найбільш відомих шкідливих лісових комах, він отримав популярність завдяки загибелі від його активної діяльності, тисячі гектарів лісу, в старих ялинниках, які в результаті масового розмноження цього шкідника всохли за останні десятки років. На жаль, зараз ми бачимо, що кількість короїда-типографа дуже висока, і з настанням сприятливих умов, а саме, теплої і жаркої погоди, лісам загрожує новий підйомом кількості цього шкідника, а значить і загибеллю нових ділянок смерекового лісу.

Що то за шкідник і звідки він узявся?

Цей жук є практично на всій території Євразії, і зустрічається від Атлантики до Тихого океану. У звичайних умовах короїд-типограф - це досить нешкідливий житель ялинового лісу, який не завдає йому особливої шкоди. Власне кажучи, короїд і ялина - 1000 років співіснують разом цілком успішно. Шкідником цей жук стає лише в умовах, коли ліс освоєний господарською діяльністю людини, дуже сильно перетворений, і коли людина порушує у лісі усі механізми саморегуляції, самопідтримки лісових систем. І тут короїд отримує на стільки багато переваг перед ялиною (своєю жертвою), що іноді розмножується до катастрофічних масштабів і у величезних кількостях.

Що це за жук короїд-типограф - це жук близько 4-5 мм, самки трохи більші, самці дрібніші, який живе і розмножується під корою, в основному ялини. В деяких випадках він може заселяти ялицю і сосну, але основною жертвою короїда-типографа є саме ялина, різні види ялин, насамперед, ялина європейська, ялина сибірська.

Де зимує короїд-типограф.

Зимують дорослі жуки в лісовій підстилці, деяка кількість молодих жуків може зимувати під корою дерев ялини, якщо вони не встигли подорослішати і вилетіти. Крім того, можуть перезимовувати під корою ялини і їх личинки-лялечки, але у них набагато більше шансів загинути взимку. У дуже холодні зими всі личинки лялечок, які зимують під корою вимерзають. Ті жуки, які зимують у лісовій підстилці, в основному виживають, це залежить від того на скільки холодна зима, і на скільки мокра весна. Чим взимку холодніше, і чим більше води в лісі навесні, тим більша частка зимуючих жуків в лісовій підстилці гине, але все одно значна частина їх доживає до весни.

Навесні короїди активізуються і нападають на дерева.

Навесні, коли починає рости трава, і в лісі стає досить тепло, тобто температура повітря вище ніж +12⁰ С і така погода тримається кілька днів, жуки вилітають з лісової підстилки, починають шукати підходящі для них дерева. Насамперед - повалені дерева або дуже сильно ослаблені. Якщо їх немає, то жуки-типографи нападають і на здорові дерева. Короїд комаха колективна, намагається нападати на смереку колективно, тобто великим загоном - іноді від 200 - 400 жуків на одне доросле дерево ялини. 

Як дерево може боротися з жуком короїдом-типографом? -  якщо ялина досить здорова, і у неї багато смоли, а  смола, як ми знаємо, речовина текуча то при необхідності дерево може прискорити утворення нової смоли. У цьому випадку самці короїди-типографи, коли починають заселяти дерево - прогризають перші свої вхідні отвори і гніздові камери, і ялина починає інтенсивно виділяти велику кількість смоли, заливати гніздову камеру жука і якщо смоли достатньо, то жук в ній гине. Більш того, якщо таких нападів стає багато, то ялина здатна змінювати свій метаболізм і робити свою смолу більш токсичною. Тому напад окремих жуків, які перезимували в лісовій підстилці на здорові дерева ялини, як правило закінчується загибеллю короїдів-типографів.

Що загрожує одновіковим ділянкам лісу від короїда

І в здоровому лісі, особливо якщо це природний ліс, який протягом багатьох століть існує сам по собі, не перетворений господарською діяльністю людини, що складається з дерев різного віку, різної життєвої сили - в цьому випадку їжею короїда стає мертва деревина, що випала, повалені вітром дерева, дерева дуже ослаблені, або які самі гинуть під дією різних природних факторів та нездатні чинити опір короїду-типографу.

Зовсім інша історія відбувається в лісах освоєних людиною, тут як правило, переважають чисті ялинники, котрі представлені деревами більш менш одного віку. Це пов'язано з тим, що метою лісового господарства протягом багатьох століть було вирощування одновікових хвойних зімкнутих насаджень. Щоб всі дерева були в них як говориться "смерека до смереки", стрункі, високі, однакові, загущені, щоб в нижній частині стовбура було як можна менше гілок, з тим щоб отримати більше цінної деревини. І ось такий одновіковий загущений ялинник, як раз найбільш вразливий для короїда-типографа. Просто тому, що опір у всіх цих дерев ялини, приблизно однаковий, вони однаково реагують на ті зовнішні негаразди такі як: посуха, вітровали, сніголоми. І більше того, вони зазвичай дуже сильно ослаблені всередині гілковою конкуренцією і в результаті ми отримуємо такий плачевний стан у наших теперішніх лісах.

Чому збільшується чисельність короїда-типографа в природі?

У кінці 80-х років та початок 90-х р. по карпатських лісах пройшли дуже потужні ураганні вітри, які вивалили великі площі лісів. В першу чергу ті, які нестійкі до вітру, і як раз одновікові старі зімкнуті ялинники, які найменше стійкі до вітрового навантаження. І ця повалена деревина стала дуже добрим субстратом для того, щоб на ній розмножився короїд-типограф. Він набрав там первісну чисельність, тобто ту чисельність, при якій він може нападати вже не тільки на ослаблені, але і на цілком здорові дерева. Адже чим довше жуки атакують дерево ялини, тим менше сил, менше смоли дерево може витрачати на кожного конкретного жука. Якщо нападає типограф-короїд загоном чисельністю в 200-400 жуків, то навіть здорова сильна смерека не може протистояти такій орді. Відповідно в 1989-1993 р.р. у нас почалося первісне наростання чисельності шкідника, завдяки пройденим по лісах вітровалам, а тут ще один сюрприз погоди – тривалі спеки в останні десятки років і подовжене літо, інколи захоплює осінні місяці - вересень і жовтень. Спека для короїда і довге спекотне літо - це найкращий подарунок для короїда-типографа. Справа в тому, що в нормі в нашій смузі короїд виводить одне покоління потомства в рік, а при таких комфортних умовах може дати і друге покоління

Як жук короїд заселяє дерево?

Весною дорослі жуки заселяють дерево. Заселення йде таким чином - самець прогризає гніздову камеру, вигризає вхідний отвір і камеру діаметром кілька мм під корою дерева. І якщо атака вдалася, він починає приманюють до себе самок своїми феромонами, пахучими речовинами, які говорять самкам про те, що ось я тут, летіть до мене - атака вдалася, є смачна здорова їжа і її досить багато. 

      Розмноження жука типографа в дереві.

Відповідно на цей запах феромона прилітають самки. Короїдна сім'я типографів складається з одного самця та 2-3 самок. Самки починають прогризти маточні ходи, в різні сторони: зазвичай одна гризе свій хід вгору, інша вниз (причому строго вгору і строго вниз). Якщо їх виявляється більше ніж дві, то вони гризуть кілька ходів, які розходяться. Кожна самка відкладає в стінках цього ходу яйця до 80 штук. З яєць досить швидко, в залежності від температури - якщо жарко то за кілька днів виводяться личинки, які починають гризти свої личинкові ходи, які на відміну від маточних ходів дорослих короїдів йдуть строго горизонтально. Розходяться один від одного від маточного ходу, за рахунок того, що вони добре чують де верх, а де низ, ходи личинок ніколи не перетинаються один з одним, тобто вони не конкурують між собою за їжу. Кожна личинка їсть в околицях свого ходу, у якому вона харчується. І в залежності від температури, для того щоб личинки досягли стану, коли вони заляльковуються проходить десь від 1,5 до 2-3 місяців. Чим тепліше, тим комахи розвиваються швидше, а чим холодніше тим розвиваються повільніше.

В нормальних умовах короїд-типограф дає одне покоління за рік. Якщо літо прохолодне, і не особливо тепле - відповідно тоді одне покоління вилітає в кінці серпня, або на початку вересня і жуки відчуваючи, що у них особливих перспектив відкласти яйця і вивести потомство в решту року немає, короїди вже думають про зимівлю і ховаються у підстилці лісу. І ось, це покоління відразу ж стикається з самим проблемним для себе періодом - зимівля. Взимку йде їх найбільша загибель.

Вплив температури на кількість короїдів. Чому гинуть ялинники?

Попередні роки випали жаркими і сухими, і тривалість теплого періоду виявляється подовженим, а у нас такі були 2010-2016 роки. Шість дуже жарких сухих роки поспіль дали можливість короїду вивести два покоління в рік. Це означає, що на початку літа виводиться перше покоління, і якщо ще досить тепло і літо довге, під кінець вересня, жовтня виводиться друге покоління. При цьому між першим і другим поколіннями немає зими, коли більша частина жуків гине. Тому, при двох поколіннях типографів-короїдів у році, наростання їх кількості йде набагато швидше, ніж при одному поколінні. Фактично йде лавиноподібне зростання цього шкідника. Ну і, відповідно, вийшло так, що в результаті подовженого літа в останні роки, короїд-типограф накопичив у багатьох районах ту чисельність при якій він може вбивати цілком здорові дерева, старі дерева ялини і навіть цілі ділянки лісу.

На літо 2013-2015 рр. припав пік загибелі старих ялинників від короїда, було втрачено за різними оцінками багато гектарів старих ялинових лісів, схожа ситуація розвивалася і в других областях.

   Короїду типографу теж не легко, але шкідник ще є.

Загалом спалах кількості короїда-типографа зараз поки не припиняється, короїда-типографа досить багато в наших лісах. Короїд-типограф по-перше, освоїв найбільш привабливі для нього ділянки смерічників, по-друге зіткнувся з ростом своїх хижаків, які харчуються ними, а це і деякі комахи, дятли, синиці та інші пернаті. Крім того, при дуже високій чисельності короїда-типографа, він починає страждати від різних власних хвороб. І спалах починає затихати із-за природних причин. На жаль, теперішня ситуацію показує, що шкідника зараз хоч і не так багато, як було в попередні роки, але він явно непогано перезимував, і загалом  йде наростання його чисельності. Принаймні в деяких лісництвах ДП «Вигодський лісгосп», всі ослаблені, повалені дерева заселені короїдом-типографом.

Ризики лісового господарства у боротьбі з короїдами.

Весна на даний час не по календарю дуже тепла, більш схожа на літо чим на весну, погодні умови йдуть з випередженням графіка на 2-3 тижні, є великий ризик, що знову таки короїд-типограф зможе вивести два покоління - навіть якщо рік буде не дуже спекотним. І зможе освоїти нові ділянки ялинових лісів. Звичайно, такої потужної загибелі ялинових насаджень, як у минулі роки швидше за все не буде, просто тому, що найуразливіші старі ялинники короїд вже з'їв. Але локально там де залишилися ділянки смерекових лісів, що встояли в попередні 3-4 роки, нової хвилі можуть не витримати. Тому ризик, що всихання ялинових лісів продовжиться ще достатньо великий.

Що з цим треба було б робити, щоб цього не сталося і що з цим потрібно робити тепер, щоб не повторилося в майбутньому?  По-перше, треба сказати, що короїд-типограф повинен сказати спасибі саме людині за те, що йому були створені такі сприятливі умови для свого розмноження. Історично таке масове зростання короїда-типографа стало можливим завдяки дуже великій частці одновікових старих загущених ялинових лісів. Штучно посаджені ялинники ще на початку 20-го століття  за часів Австро-Угорщини і Польщі зараз мають більше 110 років. Тоді за ними вівся ретельний догляд, прибиралися практично всі дерева небажаних порід - листяні і залишалася одна ялина. Відповідно, ось ці одновікові старі зімкнуті смерекові ліси, особливо уразливі тепер для короїда-типографа. І якщо ще й  стався вітролом  або буревій то створюються ідеальні умови для шкідника короїда.

Щоб такого не повторювалося в майбутньому, зараз дуже важливо орієнтуватися при лісовідновленні на створення різнопорідних-змішаних лісів, які б складалися з дерев, які не сприйнятливі до короїдів, які короїд не їсть, і які набагато довговічніші і живучіші. В наших гірських умовах це клен-явір, бук лісовий, модрина європейська та інші породи. Ми бачимо, що розуміння створення таких змішаних лісових культур, з кожним роком росте серед працівників лісового господарства, але на жаль протягом багатьох десятків попередніх років все наше лісове господарство орієнтувалася на створення і вирощування монокультур хвойних порід.

Тому ДП «Вигодський лісгосп» широко впровадить в весняно-осінню лісокультурну компанію садивний матеріал широколистяних дерев, який вирощується на сучасній лісокультурній дільниці по вирощуванні стандартного посадкового матеріалу, яка знаходиться в Шевченківському лісництві.

Для цього побудовано три піднавіси, загальною площею 752 м2 . Круглорічно у них вирощується основні лісоутворюючої породи, такі як: модрина європейська, ялиця біла, ялина європейська, бук лісовий, клен-явір, дуб червоний, дуб звичайний, дугласія зелена. В середньому на лісокультурній дільниці вирощується близько 600 тис. шт. сіянців та саджанців основних лісоутворюючих порід, з яких 200 тис. шт. – сіянці модрини європейської. Це дає змогу повністю забезпечити потребу лісгоспу в садивному матеріалі необхідному для лісовідновлення.

На боротьбу з короїдом-типографом ДП «Вигодський лісгосп» застосовує біологічні пастки де всередину поміщається біологічний препарат - феромон. Шкідники, завдяки біологічній пастці, зберуться на них з 7 км відстані. Феромонні пастки дуже ефективний засіб боротьби з цим лісовим шкідником. Ними залучають короїдів-типографів на обмежену ділянку лісу, яка попередньо підготовлена для «прийому гостей», де потім їх і знищують.

Як боротися з нашестям короїда-типографа?

         Останнім часом все більше звучить звинувачень на адресу ДП «Вигодський лісгосп» у тому, що лісгосп масово вирубує ліс. А  деякі громадські активісти та особливо екологи пропонують відмовитися взагалі від санітарних рубок як таких, а натомість використовувати суто біологічні методи боротьби з масовим всиханням лісу та поширенням короїда-типографа.

         За даними служби охорони і захисту лісу відділу лісового господарства ДП «Вигодський лісгосп» загальна площа всихання ялинників на території лісгоспу становить близько 2000 га. Якщо раніше уражалися дерева віком понад 80 років, то зараз інтенсивно всихають середньовікові насадження і навіть молодняки. Виникає питання, чому нашестя жуків короїдів спустошує тисячі гектарів лісу. Цим питанням займаються на даний час лісопатологи і служба з охорони і захисту лісу лісгоспу.

Як стверджують лісопатологи, на сьогоднішній день проблема не лише в самих короїдах, а в кліматичних змінах. Глобальні зміни клімату та росту антропогенного навантаження на ліс, погіршили умови його існування. Після посушливого 2009 року, різко понизився рівень ґрунтових вод. Дерева росли в умовах достатнього зволоження, і раптом коріння опинилося в умовах недостатнього зволоження. В інші роки, коли проходять затяжні дощі – рівень ґрунтових вод підвищується, і корені відчули дефіцит кисню. В обох випадках дерева стали сприятливими до ураження різними хворобами і заселення стовбурними шкідниками, серед яких найбільш поширений в нашій місцевості - короїдом-типографом. Ці жуки спроможні розмножатися впродовж усього вегетаційного періоду та давати по 2-3 покоління. Його поселення видно відразу. Такі дерева неможливо вже врятувати, але можна встигнути одержати ліквідну деревину, що і робить ДП «Вигодський лісгосп».

На одному 60-80 річному дереві ураженому короїдом-типографом може розміщуватися 400-600 і більше родин, які продукують  25-50 тисяч штук потомства. Щільність поселення жуків, як на гілках, так і на стовбурах є надкритичною. За даними науковців з одного га площі діючих осередків за розрахунками вилітає від 8,5 до 14 млн. жуків.

         На даний час основним методом боротьби з цим жуком залишаються санітарні рубки. Але є ще біологічні методи, а саме: біологічний захист лісу з використанням птахів, що живляться комахами, штучні житла для синиць, повзиків та інших перелітних та зимуючих лісових птахів. Та сам біологічний метод із використанням птахів не вирішує даної проблеми. За діючими Санітарними правилами щоб провести суцільну санітарну рубку дуже непросто - необхідно організувати комплексне обстеження всихаючого деревостану із залученням спеціальної комісії. Витрати дні, або й тижні на погодження та документальне оформлення, отримати відповідні дозволи. А це потребує немало часу.

Ця пошесть охопила ліси від Швеції до Греції. В європейських країнах налагоджене виробництво феромонів і феромонних пасток. Нещодавно ДП «Вигодський лісгосп» закупив у фірми ПП «Ламель-Плюс» у м. Львові 20 феромонних пасток типу MF Trap 5+1 (шестиконусна) та 20 феромонів Ipsodwit (Ips typographus L.). Пастки з феромонами були роздані в ті лісництва, де були виявлені осередки короїда-типографа, а саме: Мізунське - 2 штуки, Бистрівське – 2 штуки, Шевченківське - 2 штуки, Собольське -2 штуки, Солотвинське - 4 штуки, Людвиківське - 2 штуки, Вишківське - 2 штуки, Свічівське - 2 штуки, Ільм’янське - 2 штуки.

З настанням стійкого тепла починають свій життєвий цикл ці комахи-шкідники. Феромонні пастки розмістили в раніше виявлених осередках враження.

«Принцип дії феромонних пасток — досить простий. Він полягає у тому, що на дно лійкоподібної пластмасової конструкції закладається пластинка, яка протягом місяця виділяє запах, ідентичний природним феромонам короїдів-типографів. Жуки злітаються на запах і потрапляють у пастку. Раз на тиждень проводиться виїмка та облік комах», — говорить інженер з охорони і захисту лісу відділу лісового господарства ДП «Вигодський лісгосп» Янцур Ольга Василівна.

         Як підсумок, хочеться відмітити таке, що осередки короїда поступово згаснуть тільки тоді, коли зменшиться площі для їх активного заселення, а саме: кількість ослаблених дерев, невивезеної заготовленої деревини, коли збільшиться площа мішаних насаджень, коли будуть вчасно і поступово здійснюватися рубки догляду і коли нормативна база не заважатиме своєчасно вилучати заселені шкідниками дерева.

         При підготовці статті використовувалися наукові дані і висновки науковців з статті «Як боротися з нашестям?», автор Леся Родіна «Лісовий і мисливський журнал» № 2 за 2019 рік.