ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України

від ____________№ _________

МЕТОДИКА

ВИЗНАЧЕННЯ НАЛЕЖНОСТІ ЛІСОВИХ ТЕРИТОРІЙ ДО ПРАЛІСІВ, КВАЗІПРАЛІСІВ І ПРИРОДНИХ ЛІСІВ

         I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

        1. Ця Методика розроблена відповідно до Лісового кодексу України.

       2. Ця Методика встановлює критерії, подані в додатку 1, та основні вимоги щодо порядку визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів та застосовується лісовпорядними, науковими і громадськими організаціями, установами природно-заповідного фонду для підготовки висновку про належність лісової території до пралісів, квазіпралісів і природних лісів під час проведення базового, безперервного лісовпорядкування або наукових досліджень для запровадження заходів зі збереження таких лісів.

1. У цій Методиці терміни та поняття вживаються у значеннях, наведених у Лісовому кодексі України, Законі України «Про природно-заповідний фонд України», Конвенції про охорону біологічного різноманіття та Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

ІІ. ПОРЯДОК ІДЕНТИФІКАЦІЇ ПРАЛІСІВ, КВАЗІПРАЛІСІВ І ПРИРОДНИХ ЛІСІВ

1. Роботи щодо визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів виконуються у три етапи: камеральні роботи, польові дослідження, завершальний (аналітичний) етап.
2. На камеральному етапі підбирають лісові ділянки, які потенційно відповідають критеріям та індикаторам пралісів, квазіпралісів або природних лісів, що подані в додатку 1 до цієї Методики, і підлягають подальшому обстеженню в натурі, на основі даних матеріалів лісовпорядкування, результатів аналізу наукової чи відомчої літератури, фондових матеріалів наукових установ, управлінських, архівних та інших матеріалів, інформації, отриманої від працівників лісового господарства, громадськості, місцевих мешканців тощо.

       1) Потенційні ділянки підбирають за такими показниками:

а) група віку або вік деревостану: відбирають стиглі та перестійні корінні деревостани з урахуванням відповідного віку стиглості, а також всі деревостани старші за 120 років на час обстеження;

б) походження: відсутність інформації про створення на цій ділянці лісових культур;

в) склад: деревостан формують винятково аборигенні види, у складі деревостану не може бути чужорідних видів;

г) антропогенний вплив: відсутність задокументованої інформації щодо рубок та заготівлі деревинної продукції, промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів, лісової підстилки чи випасу худоби на цій ділянці; 

ґ)  площа: під час аналізу лісотаксаційних даних відбирають всі ділянки незалежно від площі з подальшим дослідженням їх місця розташування. Перевірці в натурі підлягають ділянки або групи ділянок, які територіально утворюють один масив (кластер) сумарною площею не менше 20 га та оточені природними межами ділянки особливо захисних лісових ділянок, виділених на схилах ярів, балок, обривів, осипів і зсувів, уздовж берегів річок, навколо витоків річок, озер та водоймищ (берегозахисні лісові ділянки) або ділянки з деревостанами за участю реліктових та ендемічних видів дерев площею не менше 4 га;

д) форма: відстань між будь-якими двома протилежними межами через середину ділянки (масиву) повинна становити не менше 200 м за винятком оточених природними межами ділянок особливо захисних лісових ділянок, виділених на схилах ярів, балок, обривів, осипів і зсувів, уздовж берегів річок, навколо витоків річок, озер та водоймищ (берегозахисні лісові ділянки) або ділянок з деревостанами за участю реліктових та ендемічних видів дерев.

       2) Результатом камеральних робіт є список лісових ділянок, що потенційно можуть відповідати критеріям пралісів, квазіпралісів або природних лісів та частково заповнений бланк ідентифікації, представлений у додатку 2 до цієї Методики (перші 13 граф), який продовжують заповнювати під час польових досліджень. Постійного лісокористувача або власника лісу у тижневий строк інформують про перелік ділянок, що внесені до бланку ідентифікації. Інформація, внесена до бланку ідентифікації за результатами камеральних робіт, перевіряється і уточнюється під час польових досліджень (графи 8-13), які проводять із залученням представника постійного лісокористувача або власника лісу.

1. Польові дослідження проводять для перевірки відповідності внесених до списку ділянок потенційних пралісів, квазіпралісів або природних лісів критеріям та індикаторам, що вказані у додатку 1 до цієї Методики.

1) Кожну лісову ділянку обстежують візуально на пунктах таксації, які закладають для репрезентативного охоплення всієї площі ділянки (не менше одного пункту таксації на 3 га або на виділ чи підвиділ меншої площі, відповідно до нормативів лісовпорядкування), при цьому продовжують заповнювати бланк ідентифікації. Якщо частина обстеженої лісової ділянки не відповідає хоча б одному із критеріїв, то площа ділянки може зменшуватися на цю частину.

2) На кожному пункті таксації:

а) оцінюють породний склад і перевіряють його відповідність типу лісу з урахуванням регіональних особливостей. Якщо виявлено істотну різницю між фактичним складом деревостану і даними лісовпорядкування, то у бланк ідентифікації (графа 8) записують фактичний породний склад деревостану. Якщо деревостан утворений аборигенними породами, що відповідають типу лісу, а інші місцеві види представлені в кількості до 5% за запасом деревини, то ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо у складі деревостану аборигенні породи, які не відповідають типу лісу, присутні в більшій кількості (до 20%), то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів;

б) перевіряють деревостан на його природне походження та виключають можливість його порослевого походження після проведених рубок або класифікації цього деревостану як лісових культур. Якщо у межах лісової ділянки наявні хоча б два паралельні ряди дерев однієї породи, у кожному з яких є по 10 дерев і більше – походження деревостанів визначається як «лісові культури», що позначають відповідним записом у бланку ідентифікації (графа 14), і ця лісова ділянка чи відповідна її частина не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;

в) перевіряють наявність дерев основного ярусу, які за лісорослинних умов цієї конкретної лісової ділянки досягли вікової фізіологічної межі і мають виняткові (максимальні) розміри та ознаки вікового відмирання. Оцінюють кількість і розташування дерев, що досягли вікової фізіологічної межі: якщо таких дерев з одного місця таксації видно більш ніж 2 шт. і вони більш-менш рівномірно присутні на всій території лісової ділянки чи її частини –  така ділянка чи її частина може бути зарахована до пралісів, а якщо їх 2 шт. і менше, або вони скупчені в окремих місцях – ділянка чи її частина може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. У бланку ідентифікації (графа 15) зазначають середню арифметичну кількість таких дерев для всіх точок таксації в межах лісової ділянки чи відповідної її частини;

г) оцінюють наявність мертвої деревини старих дерев великих розмірів (лежачих стовбурів і сухостою) різних стадій розкладу на всій території ділянки. Оцінюють її запас у м3/га та кількість наявних стадій розкладу, а фактичні значення записують у бланк ідентифікації (графи 16 і 17 відповідно). Лісова ділянка або її частина може бути зарахована до пралісів за умови наявності мертвої деревини всіх чотирьох стадій розкладу на всій території. Ділянку зараховують до квазіпралісів, якщо наявні три-чотири стадії розкладу. У випадку виявлення лише окремих стадій розкладу, ділянка може бути зарахована до природних лісів. Мертву деревину класифікують за 4-ма стадіями (класами) розкладу: перша – свіжа або ще не розкладена деревина (ніж за слабкого натискання леза вздовж волокон деревини проникає лише через кору); друга – початкового розкладу (ніж за натискання леза вздовж волокон деревини проникає через кору і вглиб на декілька сантиметрів у деревину); третя – інтенсивного розкладу (ніж за слабкого натискання леза вздовж волокон деревини проникає через кору й в деревину на всю довжину леза); четверта – повного розкладу (ніж за слабкого натискання леза проникає в деревину на всю довжину леза і вздовж, і впоперек волокон);

ґ) оцінюють вертикальну і горизонтальну структуру деревостану та вносять кількість ярусів у бланк ідентифікації (графа 11). Якщо це деревостан складної структури (3 і більше ярусів), який включає всі стадії розвитку лісу з високим різноманіттям вікових груп і розмірів дерев, то ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо це деревостан не такої складної структури (1-2 яруси), який включає не всі стадії розвитку лісу, але з характерним для даного типу лісу різноманіттям вікових груп і розмірів дерев, то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. При цьому підріст враховується як окремий ярус. Для чагарникових порід кількість ярусів не впливає на класифікацію деревостану – навіть за наявності лише 1 ярусу лісова ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо виявлено істотну різницю між фактичною кількістю ярусів та даними лісовпорядкування, то у форму для ідентифікації записують фактичну кількість ярусів;

д) оцінюють рівень природного поновлення та заносять у бланк ідентифікації кількість підросту в тисячах штук на гектар (графа 18). Якщо природне поновлення є достатнім для формування корінного деревостану, то ділянка може належати до пралісів чи до квазіпралісів, а якщо недостатнім – ділянка може бути зарахована до природних лісів. Рішення про достатність природного відновлення приймається з урахуванням норм кількості підросту головних порід, вказаних у чинних Правилах рубок головного користування;

е) оцінюють наявність лісогосподарської інфраструктури чи її решток – доріг, волоків, кляуз для лісосплаву чи гребель для розведення риби, тросів для трелювання, естакад для навантаження лісовозів, печей для випалювання вугілля тощо. Якщо немає таких видимих слідів експлуатації лісів, то ділянка може бути зарахована до пралісів, а в бланку ідентифікації (графа 19) її вплив позначають як «відсутній». Якщо є старі лісові дороги або їх рештки, проте немає видимих слідів недавнього руху лісовозів чи іншої лісоексплуатаційної техніки, та відсутня інша сучасна лісоексплуатаційна інфраструктура, то її вплив позначають як «незначний» і ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. В усіх інших випадках у графі 19 бланку ідентифікації вказують вплив як «значний», і ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;

є) оцінюють наявність слідів рубок та заносять у бланк ідентифікації (графа 20) середню для конкретної лісової ділянки або її частини кількість видимих з одного місця таксації пнів і пошкоджених дерев (обрубані скелетні гілки, обдерта кора на ¼ і більше периметру стовбура). Якщо немає таких пнів чи інших ознак лісозаготівлі, яка впливає на розвиток лісу, і відсутні документально підтверджені рубки та заготівля деревини у минулому, то ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо виявлені поодинокі видимі сліди рубок (видалення/часткове пошкодження не більше 5 дерев основного ярусу на 1 га) та/або поодинокі випадки видалення мертвої лежачої деревини, які не суперечать індикатору 1.4, то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів;

ж) оцінюють наявність слідів заготівлі недеревинних лісових продуктів та вносять відповідну інформацію в бланк ідентифікації (графа 21). У пралісах, квазіпралісах та природних лісах сліди промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів мають бути відсутні або допускаються лише окремі видимі сліди непромислового збирання недеревинних лісових продуктів (незначна кількість пошкоджених грибів, зірваних чи розтоптаних дикорослих ягід та плодів, обірваних частин лікарських трав тощо), які не впливають на розвиток лісу. Вплив такого користування вказують у графі 21 відповідно як «відсутній» чи «незначний». У випадках виявлення слідів масової заготівлі недеревинних лісових продуктів (їстівних грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських трав тощо) вплив користування вказують як «значний», і ця ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;

з) перевіряють стан лісової підстилки та вносять відповідну інформацію до бланку ідентифікації (графа 22). Якщо антропогенним впливом на лісову підстилку можна знехтувати (допускається наявність деяких слідів пішохідного руху), то ділянка може бути зарахована до пралісів. При цьому можуть бути зараховані до квазіпралісів чи природних лісів ділянки, на яких виявлене незначне порушення лісової підстилки, пов’язане з фактами рубок, на/поблизу пішохідних стежок, пов’язане з рекреаційним навантаженням, слідами пішохідного чи транспортного руху в минулому. Ділянка, на якій виявлене значне порушення лісової підстилки (її згрібання або заготівля), не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;

и) оцінюють наявність слідів випасання худоби та вносять оцінку його впливу у бланк ідентифікації (графа 23). Ділянка може бути зарахована до пралісів у разі відсутності документально зафіксованих випадків випасання худоби та видимих слідів випасання або прогону худоби. Якщо виявлено незначні сліди проходу та випасання худоби під час прогону на/з пасовища, то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. У випадках, коли випасання худоби впливає на розвиток лісу, цей вплив вказують як «значний» і ця ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;

і) оцінюють наявність слідів і ступінь впливу рекреації та вносять відповідну інформацію у бланк ідентифікації (графа 24 бланку). Якщо вплив відсутній або виявлено окремі сліди регульованого рекреаційного навантаження (піший науковий туризм, позначення меж стежок, закладено пробні площі чи дослідні об’єкти) – ділянка може бути зарахована до пралісів. Коли є видимі сліди рекреаційних і туристичних заходів з незначним впливом на лісові екосистеми (наприклад, піший туризм або скелелазіння) у визначених місцях (1 стежка чи об’єкт на пункт таксації) – ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. У випадках виявлення більш значного впливу рекреаційного навантаження, ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів.

3) Кожна точка таксації фіксується за допомогою приладів геопозиціонування. На кожній точці таксації проводиться фотофіксація деревостану з геоприв’язкою. Це має бути 1-2 знімки поперек схилу, а на рівнині – перпендикулярно до напрямку освітлення.

4) Кінцевим результатом польових досліджень ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів є заповнений бланк ідентифікації та попередній висновок (графа 25) щодо відповідності конкретної лісової ділянки або її частин критеріям пралісів, квазіпралісів або природних лісів.

1. Завершальним етапом ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів є підсумковий аналіз камеральних і польових даних. Такий аналіз здійснюють загалом для масиву, який може складатися як з однієї лісової ділянки, так і з групи ділянок чи їх частин, що формують один кластер (масив). При цьому на картографічних матеріалах окреслюють території пралісів, квазіпралісів і природних лісів, за потреби здійснюючи поділ чи об’єднання лісових ділянок. Такий аналіз проводиться не пізніше одного тижня після завершення польових робіт у відповідному підрозділі (лісництві, відділенні тощо).

ІІІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ ЛІСОВІЙ ДІЛЯНЦІ СТАТУСУ ПРАЛІСІВ, КВАЗІПРАЛІСІВ ЧИ ПРИРОДНИХ ЛІСІВ

1. За результатами підсумкового аналізу організація або установа, що проводила роботи, готує позитивний чи негативний висновок про належність конкретної лісової ділянки чи її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів.
2. Висновок про належність конкретної лісової ділянки чи її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів є підставою для зарахування території лісової ділянки чи її частин до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, виділення особливо захисних лісових ділянок та надання статусу пралісової пам’ятки природи і встановлення охоронних зон відповідно до законодавства.
3. Висновок про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів подається відповідному лісокористувачу або власнику, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, відповідним територіальним органам Держлісагентства для погодження та вжиття подальших заходів щодо зміни категорії лісу і виділення особливо захисних лісових ділянок. Одночасно висновок надсилається Мінприроди у порядку інформування.
4. Після погодження з постійним лісокористувачем або власником лісів висновку про належність лісової ділянки до пралісів, квазіпралісів або природних лісів на таких ділянках забороняється здійснення заходів передбачених статтею 391 Лісового кодексу України.
5. У разі незгоди постійного лісокористувача чи власника лісів з висновком про належність лісової ділянки до пралісів, квазіпралісів або природних лісів, Мінприроди утворюється комісія із залученням представників постійного лісокористувача чи власника лісів, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, відповідних територіальних органів Держлісагентства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласних державних адміністрацій, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій, організацій або установ, що проводили роботи з визначення належності території до пралісів, квазіпралісів або природних лісів та провідних науковців, компетентних надати експертну оцінку щодо вірності висновку. Комісія у місячний строк розглядає усі матеріали, що стали підставою для підготовки висновку про належність лісової ділянки до пралісів, квазіпралісів або природних лісів, у разі необхідності проводить польові дослідження спірних лісових ділянок, готує висновок про належність лісової ділянки до пралісів, квазіпралісів або природних лісів. На період розгляду спірного питання зазначеною комісією на лісовій ділянці призупиняється здійснення заходів, що можуть вплинути на висновок про належність цієї ділянки до пралісів, квазіпралісів або природних лісів.

Директор Департаменту екомережі

та природно-заповідного фонду                                                     В.В. Клід