У серйозну проблему ситуація перетворилися, коли у перелік заборон для продажу ділової деревини додалася дров’яна.
Відбувалося все якраз у період, коли заготівля низькосортного лісу зросла через масові всихання. Стало очевидно, що чинні переробні підприємства в Україні такі об’єми просто не подужають, деревину доведеться транспортувати на склади, адже санітарна рубка вимагає вчасного її проведення.
Ліс потребував очищення від заражених осередків, лісогосподарські підприємства несли витрати на заготівлю, при цьому втративши дуже важливу для власної економіки нішу експортного ринку.
Податкове навантаження та відсутність державного фінансування стимулювало заробляти необхідні для ведення лісового господарства та забезпечення життєдіяльності лісгоспів кошти.
Місцеві переробники шукали дешевших пропозицій, а державні підприємства не могли собі дозволити працювати у збиток, знижуючи вартість кубометра деревини.
«Власна переробка у цей період стала особливо затребуваною. Навіть скажу більше – рятівною. Такою вона зараз і залишається для нас, – розповідає директор державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон – лісівник із 40-річним стажем роботи в лісовій галузі.
Наростили об’єми переробки у 6 разів, створили 250 робочих місць
Скільки підприємство зараз переробляє за місяць?
«В межах 6-7 тисяч кубів деревини. Якщо порівняти із 2015-м, то ми наростили об’єми більш, як у 6 разів. За 2019 рік зі 151 тис. м3 заготовленої деревини ми самі переробили майже 78 м3. А вже за І квартал цього року – об’єми власної переробки становлять більше 18 тис. м3 із 37,4 тис. м3 заготовленої деревини. Виготовляємо пиломатеріали товарні, заготовки для європіддонів, дрова колоті. Значну частину продаємо на експорт. За минулий рік обсяг реалізації продукції власного виробництва склав 137 млн 123 тис. грн, в тому числі на експорт – 73 млн 319 тис. грн. А за перший квартал 2020 року обсяг реалізації продукції становив трохи більше 33 млн грн, відповідно експорт – понад 19 млн грн»
На території Маневицького лісництва діє тимчасовий лісовий розсадник
Яку деревину переробляєте?
«Переважно низькосортну. По-перше, тому що якісні сорти вигідніше продати у круглому вигляді. Низькі сорти у нас менш затребувані на ринку. А ще зробили акцент на переробку такої деревини у зв’язку з її великою кількістю, яку ми отримали через масові всихання. Хочу наголосити, що наше виробництво – безвідходне. Тирса і щепа – у переліку товарів, які виготовляємо. Ми навіть переробляємо хвою – налагоджено виробництво унікального екстракту»
Щоб нарощувати переробку, потрібні були приміщення, обладнання. Ви щось мали чи все довелося придбати та облаштовувати?
«Приміщення, звісно, у нас були – ми лише відповідно їх пристосували. Щодо деревообробного обладнання, то закупляли частково, поетапно. Такі рекомендації директорам постійно надає начальник управління Олександр Кватирко. Тож хто прислухався і вкладав у це кошти – однозначно не помилився. Ми, наприклад, закупили одну нову лінію, оновлювали, технічно оснащували старі. У 2016-2017 роках такі фінансові можливості ще були. Ми практично встигли інвестувати у той напрямок, який у нинішніх умовах тримає підприємство на плаву»
У Маневицькому лісгоспі вирощують лимони та ялівець козацький
Хто працює на виробництві? Чи готові маневичани йти працювати у лісгосп?
«Лише на виробництві у нас задіяно 250 людей – це ми збільшили кількість робочих місць саме завдяки нарощенню потужностей власної переробки. Працюємо у повних 2 зміни постійно. 12 штатних бригад наших, 11 – від підприємців працюють на лісозаготівлі та надають нам послуги з інших видів робіт. Ми не маємо проблем із працівниками і ніколи їх не мали. Тому що на підприємстві стабільна заробітна плата, є всі соціальні гарантії. Люди постійно просяться на роботу, у нас навіть немає вакансій. На місце працівника, який звільняється, на роботу готові йти вже 2 нових»
Плануєте нарощувати об’єми чи розширювати асортимент?
«На жаль, зараз немає можливості купувати обладнання чи щось будувати. Державні лісгоспи останнім часом поставлені в такі умови, що головне – втримати те, що є. Велику частку від заробленого повертаємо у державу різними податками.
Але так, певні плани маємо щодо розширення асортименту продукції. Не буду говорити наперед, хоча значну частину роботи у цьому напрямку ми вже провели. Це, до речі, буде ще 10 робочих місць. Сподіваємося, ніщо не завадить довести розпочате до завершення.
Якщо повернутися до питання податків. До бюджету всіх рівнів за 2019 рік нашим лісгоспом сплачено 45 млн 192 тис. грн податку, з них 15,5 млн грн надійшло до місцевого бюджету.
Вже за І квартал 2020-го сплачено 11 млн 405 тис. грн, із них 3, 9 мільйона – у місцеві бюджети.
Я не даремно акцентую саме на місцевих податках. Адже саме ці кошти – те, що ми обов’язково вкладаємо у розвиток громади. Крім десятків власних соціальних ініціатив. Все це, як і створення робочих місць, є ключовим показником та відповіддю на запитання, для чого в громаді лісгосп.
На Маневиччині 62% займають ліси. Це те, з чого люди тут реально виживають. І я зараз не лише про деревину. Хоча переконаний, що нам треба не боятися говорити про ліс як товар. Головне – розпоряджатися цим ресурсом грамотно, дотримуючись головних принципів раціонального ведення лісового господарства. Що лісівники і роблять протягом століть»
«Нам треба вибудувати процеси, при яких і лісівники, і деревообробники працюватимуть прибутково»
Внутрішній ринок переробки у значних обсягах теж працює на експорт. Як думаєте, чому приватні переробники стали стверджувати, що їм не вигідно працювати?
«Скажу так: на прикладі кількох наших місцевих переробників бачу, що все навіть дуже вигідно (сміється, – авт.). Але переробники акцентують на тому, що висока ціна деревини. І дуже часто звинувачують нас, лісівників, що ми накручуємо вартість. А також хочуть, щоб і лісгоспи купували деревину для переробки. Поясню, чому така формула роботи не є можливою. Вартість деревини залежить від багатьох факторів, вона не береться зі стелі. Якщо прикинути орієнтовно, то вартість кубомета круглого лісу на 15% складається із попневої плати, 14% – витрати на охорону та захист, до 5% вартості становить лісовідновлення, ще ж 18% заберемо на заготівлю, 17% ціни становить вивезення, додайте ще адмінвитрати, збут – от і виходить загалом вартість кубометра, при якій прибуток – в межах 23%. Приватні підприємства нічого не вкладають у відтворення та збереження лісу, це обов’язок та завдання винятково лісівників. Тому на ринку деревини ми не можемо бути у рівних умовах.
Хоча чесно кажучи, не хочу заглиблюватися у суть конфлікту, зараз не найкращий час для лісівників та переробників, щоб сперечатися, хто більш правий. Нам усім треба думати, як вибудувати процеси, при яких і лісівники, і деревообробники працюватимуть прибутково»
У Маневицькому районі планують розпочати заготівлю березового соку
І що, на вашу думку, можна зробити?
«Перш за все, показати суспільству, що заготівля лісу – це закономірний процес, проміжна ланка між перетворенням деревини у товар. Причому – товар екологічний. Заготівля – не злочин. А лісівники – не злочинці. Чим швидше довкола кожного пенька у лісі припиняться скандали в соцмережах та ЗМІ, тим краще буде для всіх.
Суспільство має нарешті зрозуміти, що поки не зрубаєш дерево, не буде ні паперу, ні дошки, ні тирсоплити. А влада під час прийняття рішень не повинна йти «на повідку» в так званих «екоактивістів». Економіка вимагає грамотних розрахунків. І лише розрахунків. Коли ж запроваджували мораторій на експорт деревини, ніхто не рахував баланс деревини в країні, не створювалися і не модернізувалися національні деревообробні підприємства. Досі не існує жодних державних програм, спрямованих чи на здешевлення деревини як ресурсу, чи на пільгове кредитування, скажімо, для придбання деревообробного обладнання.
Повірте, лісівники обома руками за реалізацію деревини та продукції її переробки на внутрішній ринок, але держава має вибудувати такі умови, при яких це буде вигідно обом сторонам: для цього спочатку необхідно змінити підхід до системи оподаткування лісгоспів, інакше ціна на кубометр не знизиться.
Нам потрібна планова політика, щоб мати можливість збільшити внутрішнє споживання виробів з деревини. А для цього треба для початку визначитися, куди і як інвестувати, щоб це було максимально ефективно»
На останок директор державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон додав, що лісівникам та деревообробникам необхідно об’єднуватися у питаннях планування та маркетингу.
«Треба вишукати таку формулу співпраці, при якій обсяги продажів та ціни на деревину будуть прогнозовані для обох сторін хоча б на років 3 наперед», наголосив керівник.
Нагадаємо, що дендрологічний парк в Маневичах, який відкрили 18 вересня за участю начальника управління Олександра Кватирка, став переможцем конкурсу «зелених» проектів-2018.
Читайте також: Продукцію маневицького консервного цеху представили у Польщі
Як маневицькі лісники розвивають рекреаційні пункти у районі. ФОТО
