Про що шумить кедр

Ця сосна була живим свідком карпатського обледеніння, тому вважається післяльодовиковим реліктом. Красиве дерево з густою кроною сягає заввишки 3-х десятків метрів, за діаметром – 60–70 см. Доживає до 400–500, а нерідко й до тисячі років, хоча росте відносно повільно. На відміну від сосни звичайної має крупніші шишки з незвичайним насінням – горішками, багатими на білки, вітаміни, олії. Ними люблять ласувати численні мешканці лісу – звірі і птахи, надто крилаті кедрівки, котрі можуть «зібрати» весь урожай ще до того, як горішки дозріють. Ботаніки називають дану сосну кедровою європейською, в народі вона відома під іменем кедр європейський (або карпатський).

Це цінна лісоутворювальна порода Українських Карпат, яка відіграє значну ґрунтоутворюючу, ґрунтозахисну та водорегулюючу роль. Дотепер збереглася в природних лісах – в основному у важкодоступних екстремальних лісорослинних умовах Горган (зрідка – Чорногори) на високогірних кам’янистих схилах на висотах 1100–1500 м над рівнем моря. У вологих і сирих суборах утворює мішані деревостани зі смерекою європейською, також заходить у борові зарості гірської сосни – загальна площа їх становить приблизно 6,3 тис. га, причому майже 92% росте на Івано-Франківщині. Найбільш представлені кедрачі на території Осмолодського, Солотвинського, Надвірнянського лісгоспів та природного заповідника «Горгани».

Порівняно з чистими одновіковими ялинниками різновікові кедрово-ялинові ліси відзначаються стійкістю до різних катаклізмів, запас стовбурної деревини в них сягає 400 куб. м з гектара, – розповів лісничий Дарівського лісництва Осмолодського лісгоспу Іван Павлів. – Зустрічаються й чисті куртини кедра, але вкрай рідко – здебільшого в заказниках, заповідних урочищах, як окремі пам’ятки природи. На кам’янистих розсипах нашого краю присутні його деревостани з округлими та овальними кронами, а є ще з колоноподібними та конусоподібними…

На підприємстві приділяють значну увагу збереженню, відродженню, поверненню в гори унікального релікту ранньоголоценового періоду. Іван Михайлович запросив до тимчасового розсадника, де продемонстрував прекрасні сіянці кедра європейського – зазвичай вводять по три одиниці в складі ялинових насаджень. Використовують і як доповнення до лісових культур на крутих, скелястих схилах. Чималу площу розсадника відвели під релікт і в Бистрицькому лісництві. А в Перегінському взялися вирощувати садивний матеріал із закритою кореневою системою – побудували теплицю площею 180 кв. м з притінюючими піднавісами, приміщення-холодильник та короби, в основі яких сітка, застелена агроволокном і щити для захисту сіянців від сонця.

За зразок горянам слугують масиви кедрового пралісу. Головне – зберегли вид на популяційному рівні шляхом виділення лісових генетичних резерватів. Оскільки значні масиви чистих кедрачів на території області відсутні, до них віднесли кедрово-ялинові деревостани різного складу та структури. Загалом, атестували чотири генетичні резервати сосни кедрової. Два з них – у лісах Держлісфонду, зокрема, в Бистрицькому (38 га) і Мшанському (263 га) лісництвах. Ще два лісові генетичні резервати функціонує на території природного заповідника «Горгани». Отже, мають надійну селекційно-генетичну базу, завдяки якій успішно вирішують питання розширення популяції сосни кедрової європейської в Карпатах. Про тонкощі копіткої роботи розповімо в окремій публікації.

А без коня…

Виїжджаємо з Осмолоди через міст, який називають «воротами в Карпати». Беремо курс на віддалене Різарнянське лісництво, яке розташоване високо в горах. Загалом, із 13-ти лісництв Осмолодського лісгоспу лише три –Краснянське та частково Сливківське і Перегінське – належать до рівнинних. Решта гірські: займають 85,2% від усієї площі підприємства (64,3 тис. га). Міст при виїзді з Осмолоди найбільший і найпам’ятніший, бо споруджений заново після руйнівної повені 2008 р. Усі мости, які зводили після того (а їх на сьогодні 12, зведених за останні десять років) – капітальні, металеві, крім одного, що з’явився 2011 р. в урочищі Григітлива Піскава. Він дерев’яний, має 26 м завдовжки, 4 м завширшки. Чому дерев’яний? Бо, як пояснили господарі, метал на той час став надто дорогий. Проте і цей міст так само надійний. Берегові опори його зробили на габіонах, тобто в спеціальні сітки заклали камінь та обшили металом, аби в них не забивалися рештки деревини, сміття…

Трелювання деревини кіньми – ціле мистецтво, яким оволодів Василь Кулик

Отже, їдемо, причому добротною лісовою трасою, прокладеною силами лісівників. Про потужне дорожнє будівництво в лісгоспі ми вже розповідали, тому зупинятися не будемо. Нас цікавить застосування природозберігаючих технологій на заготівлях деревини, зокрема, трелювання її кіньми. Аби зафіксувати процес на фотоплівці, зупинилися біля лісорубів, котрі проводили прохідне рубання в середньовіковому смерековому насадженні. Звалювальник Богдан Кулик, вправно володіючи бензопилкою, забезпечував фронт робіт для свого напарника Василя Кулика. Як наголосив лісничий Різарнянського лісництва Орест Кушнір, переміщення деревини кіньми – це ціле мистецтво. Ним сповна володіють в Осмолоді, використовують під час формування й оздоровлення лісу коней. Безвідмовні тварини, працюючи позмінно, за день здатні відтрелювати до 20 куб. м деревини. Не завдаючи шкоди природі. От і милують зір на схилах гір, де свого часу вдалися до кінного трелювання, здорові молоді ліси, створені шляхом сприяння природному підросту.

Куди піде звір

Лопушна, Яла, Сивуля – заповідні об’єкти Бистрицького лісництва, розташованого в долонях гір мальовничого урочища «Різарня». Сивуля – це ще й гора, найвища вершина Горган на території лісництва (1836 м над рівнем моря). Саме лісництво простяглося майже на 5 тис. га, тут прекрасні умови для звірів і птахів. Для примноження мисливської фауни горяни роблять усе можливе, у чому переконуєшся ще навіть не піднімаючись високо в гори, до численних біотехнічних споруд.

Поблизу оригінально впорядкованої садиби лісництва два десятиріччя тому облаштували вольєр для розведення та утримання диких тварин площею близько 1 га. Нині тут утримують у напіввільних умовах муфлонів, які добре акліматизувалися. Починали з двох голів, згодом поголів’я довели до двох десятків. Щороку певну кількість продають іншим лісовим господарствам – таким чином, кажуть, тварини самі на себе заробляють. Доглядають за ними кваліфіковані спеціалісти під керівництвом неабиякого ентузіаста справи лісничого Василя Бойка. Намагаються уникати дискомфорту, стресів, травмування диких підопічних. Завданням єгерів є підгодівля їх, для чого у вольєрі безпосередньо біля місця притулку передбачили кормові майданчики. Тварини цілодобово мають вільний доступ до свіжої питної води. Завдяки створенню належних умов поголів’я рік у рік збільшується.

І не лише муфлонів. Якось єгерська служба та працівники лісгоспу під час проведення чергового рейду відібрали в браконьєрів дитинча козулі. Це була самка, яку назвали Леонівною й поселили у вольєрі, де вона досить швидко «знайшла спільну мову» з муфлонами . Згодом єгері привезли з Бурштина самця – її ровесника, котрого місцеві лісники теж відібрали в браконьєрів. Навесні з’явилося потомство, що неабияк здивувало господарів. Як пояснили вони, в природі рідко буває, щоб першого ж року козуля народжувала. Отже, тваринкам тут привільно. Про них дбають, повсякчас турбуються про збереження, примноження популяцій.

Загалом, у мисливських угіддях добилися оптимальної кількості звірини та птаства.

– Нашим та сусіднім Довго-Полянським лісництвом опікуються досвідчені, закохані в природу працівники на чолі зі старшим єгерем Анатолієм Котурбачем, – наголосив під час розмови лісничий Василь Бойко. – Зими в горах бувають надзвичайно суворі, завжди як слід готуємося до них. Для підгодівлі заготовляємо вдосталь сіна, вітамінних віників, зерновідходів тощо, заздалегідь доставляємо до кормових майданчиків. Повсюдно прикопані солонці – адже звір іде туди, де є сіль. Коли її нема, шукатиме в інших місцях. При веденні мисливського господарства, в тому числі й вольєрного, керуємося принципами гуманного ставлення до тварин; участі органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, громадських організацій у сфері захисту їх від жорстокого поводження; також обліку, регулювання чисельності. Проводимо широку просвітницьку роботу серед населення, особливо підростаючого покоління.

Лісничий Бистрицького лісництва Василь Бойко у вольєрі диких тварин

Осмолодський лісгосп став своєрідним центром екологічного виховання в краї. Для дітей влаштовують екскурсії до вольєра Бистрицького лісництва, де вони цікавляться життям і звичками тварин, вправляються в знаннях червонокнижних видів флори та фауни. Не менше захоплення викликають відвідування форельного господарства в Осмолоді, в якому налагоджено повний цикл вирощування «королівської риби». Всі бажаючі мають змогу погодувати форель, відчути себе, бодай, на хвильку справжнім рибалкою. Активно працювали лісівники з підшефною школою-інтернатом у селищі Перегінське. Якби не карантин, пов’язаний з пандемією, то навесні старшокласники більшості шкіл, як і торік, позаторік, брали б активну участь в акції «Майбутнє лісу у твоїх руках»… Одне слово, дружний колектив лісгоспу, очолюваний упродовж останніх 10-ти років мудрим керівником Олексієм Фриком, усі зусилля спрямовує на те, аби виховувати надійну зміну, справжніх поціновувачів та охоронців природи рідних Карпат.

Микола ПУГОВИЦЯ, Газета “Природа і суспільство”