Ігор СОБОЛЕВСЬКИЙ: У Карпатах немає місця для великої лісопилки

Збіглося так, що напередодні з’їзду Асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття Івано-Франківщину відвідала делегація федерального міністерства продовольства та сільського господарства Німеччини, яку очолював президент федеральних лісів Німеччини пан Штаєн. Людина авторитетна і відома, його двічі обирали депутатом Бундестагу. Заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Варварук, який супроводжував гостей у поїздці до Людликівського і Шевченківського лісництв ДП «Вигодський лісгосп», делегатам з’їзду розповів, що вони приїхали, аби на власні очі побачити, що діється у нас у галузі лісового господарства, і відтак могли скласти загальну картину. Бо, крім Прикарпаття, делегація відвідала ще низку областей України. 

— Штаєн, з яким я, між іншим, зустрічався ще років вісім тому в Мукачеві, по завершенні поїздки поділився такими висновками: «Ми побачили, що у вас є нормальний ресурс, просто його вам треба належно використовувати, знаходити консенсус з приватним бізнесом і державою. Не ставити палки в колеса один одному. і повірте, що ви можете тут, в Україні, безпосередньо на Івано-Франківщині, заготовляти більше деревини. Головне — старатися і робити. А перехідний період рано чи пізно мусить бути всюди», — переповів Р. Варварук.

Але І. Соболевський, який спілкувався з гостями під час їхньої зустрічі з керівниками приватних деревообробних підприємств Івано-Франківщини (її чільники обласного управління лісового та мисливського господарства організували на прохання іноземців. — М. П.), звернув увагу на дещо інші висновки керівника делегації федерального міністерства Німеччини.

— Він досить ясно висловився: «Моя країна дає вам гроші (і назвав цифру, здається, 20 млрд. євро) і ми хочемо бачити результати цих вкладень. Я був тут 10 років тому, приїхав тепер, а нічого не змінилося. На що потрачено гроші?», — інформував делегатів з’їзду і. Соболевський. — і ми всі розуміємо, що коли комусь даємо гроші, то хочемо знати, куди вони йдуть, що з ними буде далі і, більше того, як їх потім можна буде забрати. Думаю, що саме це насправді і було основною метою їхніх відвідин. 

Але це ще не все. і навіть не найголовніше. У розміщеному на офіційному веб-сайті Держагентства лісових ресурсів України повідомленні про цю подію зазначено, що до складу делегації входили науковці з Німеччини та Австрії. Та насправді, як повідомив і. Соболевський, серед них виявився іѕ член ради директорів австрійської компанії «Швайкгофер», який якраз відповідає за забезпечення європейських заводів лісосировиною.

— Я підсів до нього, а між нами був перекладач. Упродовж півтори години ми спілкувалися і я намагався переконати його, що в Україні не буде того, що було в Європі. «Якщо ви думаєте, що приїдете сюди і закриєте у нас 60 000 робочих місць (представники Асоціації стверджують, що на деревообробних підприємствах Івано-Франківщини включно із суміжниками, котрі забезпечують їх інструментом, транспортом тощо, працює орієнтовно саме така кількість робітників і спеціалістів. — М. П.), як це зробили в Румунії, то ми цього не допустимо. Ви розповіли, що інвестуєте 90 мільйонів євро (мова йде зокрема і про будівництво заводу компанії «Швайкгофер» на Коломийщині. — М. П.). То ми подамо офіційні запити і вимагатимемо проведення незалежного аудиту якості цих інвестицій. і доведемо, що ці інвестиції — то замортизоване обладнання з Румунії. Вас звідти гонять уже, образно кажучи, віником, от ви його й привезете сюди. Доб’єте наші ліси, доб’єте місцевий бізнес і ввезене обладнання, здасте його в брухт і поїдете в Австрію, сказав я йому, — розповів на з’їзді і. Соболевський. — Його це дуже стривожило. «А звідки ви поінформовані?» — запитав мене. Наприкінці нашої розмови представник австрійської компанії запитав, чи може він усе те, що почув тут, озвучити на засіданні ради директорів «Швайкгофера». Я відповів ствердно, бо відповідаю за свої слова. Тим паче, що є співавтором і прямим учасником народження фільму «Рівноспиляний злочин» — якраз про дії «Швайкгофера» в Україні і в Європі. На мій подив, член ради директорів компанії його не дивився.

Читачі «Галичини», котрі, так би мовити, «не в темі», очевидно, запитають: чому прикарпатські деревообробники так бояться приходу на івано-Франківщину «Швайкгофера» — одного з європейських гігантів у галузі переробки деревини? Як пояснює І. Соболевський, в наших умовах цілком можлива ситуація, коли один впливовий гравець, встановивши потужну лісопилку і найнявши всього 200-250 робітників, здатний буде забрати і переробити всю деревину, яку заготовляють і продають прикарпатські держлісгоспи. Наші ж деревообробні підприємства, залишившись без сировини, просто закриються. і в лісовому комплексі матимемо ту ж картину, яку нині бачимо в агропромисловому комплексі, — кілька «Джон Дірів» і самоскидів, які обслуговують до десятка людей, за лічені дні обробляють лани чи не всього району, а місцеві селяни — без роботи. Більше того, представники Асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття привертають увагу до того, що в останні роки, а особливо після недавнього продовження мораторію на експорт круглої деревини за кордон, зарубіжні компанії змінили тактику — почали переносити свої пилорами в Україну, аби мати можливість цілком законно поставляти в свої країни ту саму деревину, але вже обрізану.

— Сьогодні вже мало парканів залишилося, наші діти вже живуть в Європі. А завтра паркани зовсім зникнуть. і я би хотів, щоб ми, сидячи на одній європейській лавці, чесно дивилися одне одному в очі. Якщо можете, допоможіть нам стати рівноправними з вами конкурентами. і тоді у нас буде нормальна співпраця, — переповів І. Соболевський делегатам з’їзду зміст одного зі своїх звернень до гостей. — До складу делегації входили розумні люди, які все це усвідомлюють. і я скажу, що дуже відповідальну позицію займає керівництво нашого обласного управління лісового та мисливського господарства. Мені, зокрема, імпонують слова начальника управління Руслана Остащука, який, звертаючись до гостей, побажав собі дожити до того часу, коли наша деревина стане дорожчою за деревину Німеччини та Австрії. Щоб уже не Україна, а вони експортували до нас свій ліс, а наші виробники могли його купувати. Тобто діалог з представниками делегації ми вели, як однодумці, — і представники управління, і науковці з нашого інституту лісівництва, і представники бізнесу. Не було різного бачення ситуації. Але те, що ми вже в Європі і що нас будуть пробувати використати, і те, що європейці не дуже хочуть бачити в нас партнера, а розглядають Україну як суто сировинний придаток, — це факт. Вони будуть відстоювати тільки свої інтереси. Це теж факт. А для того, щоб ми могли цьому протистояти, маємо бути єдиними, організованими, маємо чути одне одного і маємо бути відповідальні за себе, за свою країну, за своїх дітей, за те, яким буде завтра.

Представники Асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття, принаймні окремі з них, у цьому питанні налаштовані рішуче і готові вдатися навіть до радикальних дій. і. Соболевський, відповідаючи на запитання делегатів з цього приводу, зауважив, що «Швайкгофер» зможе зайти в Україну лише в тому разі, якщо на це буде політична воля. 

— Тому нам потрібно послідовно і до кінця відстоювати свою позицію, яка полягає у тому, що з європейськими партнерами у нас може бути співпраця, але місця для великої лісопилки в Карпатах немає. Я їм пояснив, що наші лісопильні потужності завантажені всього на 30-40 відсотків. Нам не потрібно додаткової лісопилки. І закривати підприємства ніхто не дасть, — зазначив голова Асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття. — Хоча, згідно з нормами європейського законодавства, не може бути такого, щоб хтось когось не допускав чи допускав. Але норми розташування відповідних потужностей, згідно з наявними запасами деревини, мають бути врегульовані. 

Вони, на переконання І. Соболевського, і були б вже врегульовані, якби в Україні на загальнодержавному, а також і на обласному та районних рівнях були розроблені й затверджені урядом та обласними і місцевими радами стратегії розвитку лісової і деревообробної галузей. Наприклад, якби такий документ був і якби в ньому було зафіксовано, що пріоритетом розвитку деревообробної промисловості Івано-Франківщини є глибока переробка деревини, розвиток меблевих виробництв, а не лісопильних потужностей, то це вже само по собі служило б чітким сигналом для іноземних компаній, що їм з їхніми лісопилками торувати стежку в Україну є справою безперспективною. Та біда в тому, що ні Держагентство лісових ресурсів, ні управління економіки, промисловості й інфраструктури обласних і районних держадміністрацій цю роботу не проводять. Більше того, як повідомив і. Соболевський на з’їзді, дійшло до того, що нині вже жоден ВНЗ України не готує фахівців для деревообробної промисловості (нагадаємо: в радянські часи в області діяв Коломийський технікум механічної обробки деревини, випускників якого високо цінували за їхню фаховість на деревообробних і меблевих підприємствах СРСР. — М. П.).

— Я завжди порівнюю нас з Польщею, бо у нас однаковий ресурс, — наголошує Ігор Соболевський. — Поляки вийшли з-під протекторату СРСР з такими самими пилорамами у стодолах, як і ми. Але у них держава повернулася обличчям до людей — розробили відповідні програми і підприємці перетворили ці пилорами на малі цехи. Нині Польща має 4 000 малих підприємств і жодного великого. Зате має перше місце в Європі і четверте в світі за обсягами реалізації продукції лісової, деревообробної, паперової і меблевої галузей — у них 24,7 млрд. дол., а у нас — 2 млрд. дол. Вони створили такі умови, що в кожному селищі, де поблизу є лісові угіддя, всі мають роботу — від малого до старого. Виготовляють столярку і все для дому — від табуретки і до качалки для тіста. Польща на 100 відсотків забезпечує потреби свого внутрішнього ринку готовою продукцією. А ми надалі залишаємося, образно кажучи, лісопилкою. І коли нам намагаються нині нав’язати знову лісопильну політику, і це намагається робити Європа, заштовхуючи сюди шведські, фінські, австрійські фірми, але — наголошу — лісопильні, то ми намагаємося достукатися до наших чиновників і переконати, що нам дорога — не туди, а в напрямі глибокої переробки деревини. Але надайте підтримку, надайте програми.

У резолюції з’їзду делегати ухвалили звернутися до керівництва облдержадміністрації з вимогою створити робочу групу і напрацювати та в стислі терміни прийняти стратегію розвитку деревообробної галузі краю. У документі вони підкреслили, що політика глобалізації, тобто залучення потужних іноземних лісопильних фірм, призведе до ліквідації малого і середнього бізнесу, масового безробіття в області та унеможливить розвиток вітчизняних деревообробних підприємств, орієнтованих на виготовлення готової продукції. Запуск ресурсомісткого підприємства в Коломиї завдасть непоправної шкоди лісовому господарству краю і назавжди залишить український лісопромисловий комплекс на стадії лісопильного додатку до сучасних високоефективних європейських деревообробних компаній. Деревообробники Прикарпаття сподіваються, що принаймні обласна влада їх почує. 

Про боротьбу членів Асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття проти електронних торгів деревиною, положення про які, як вони наголошують, просто не існує, читайте в одному з наступних номерів «Галичини».

За матеріалами газети "Галичина" від 18 січня 2018 року