В день Працівника лісу кожен лісівник вартий всякої похвали, але буде справедливо повести розмову про тих, що вже дійсно чогось досягли в лісівничій справі і зуміли на ділі підтвердити відданість рідним лісам.

    Вже п’ятнадцятий рік поспіль відзначає своє професійне свято майстер лісу Вишківського лісництва Анатолій Іванович Петровський. Здавалося б він був приречений пов’язати своє життя з працею в лісі: бо батьківське обійстя прилаштувалося неподалік смерекових насаджень, та звідтіля, згори, відкривається мальовнича панорама на рідне село Вишків , на гірські лісові масиви, що потопають в блакитній імлі Сенечова, а головне – батько Іван був знаним у Вигодському лісокомбінаті і однойменному лісгоспі висококваліфікованим спеціалістом лісового господарства, займаючи керівні посади в ряді лісництв. Але не так склалося. Припускаю, що з прагматичних міркувань (платня лісовиків тоді була мізерною). Анатолій вчився добре і тому батьки переконали сина вступити на навчання в Івано-Франківський інститут нафти і газу, після успішного закінчення якого отримав спеціальність інженер-механік. За 8 років роботи в нафтовій галузі пізнав нелегкі трудові будні на сибірських просторах. Не труднощі лякали його, а нездоланна тяга до рідних країв, до лісової праці, яку пізнав змалку на прикладі батьків і односельчан. І таки твердо вирішив повернутися у праці до рідних гір – Анатолій нарешті ступив в свою життєву колію, котра була накреслена долею.

   Для початку прийняли його лісником у Вишківське лісництво. І інженеру довелося освоювати вже теоретичні ази лісової науки. Тут батько став і його викладачем, і керівником практичної роботи, і вимогливим наставником, яким залишається для нього і досі. Не даремно Іван Петровський віддав лісам біля сорок літ свого трудового шляху. Думаю, що багато молодих лісівників мріяли б працювати під керівництвом такого фахівця. Оцінивши набуту кваліфікацію лісогосподаря керівництво Вигодського лісгоспу через чотири роки доручає йому обійняти посаду майстра лісу, займаючи яку він сповна справляється з поставленими завданнями. Його праця є складовою успіху всього колективу, бо ж Вишкіське лісництво по показниках роботи завжди в числі передових серед лісництв.  Трудові здобутки майстра належно оцінили і на святкових урочистостях його буде відзначено в числі кращих.

    В професійності Анатолія я мав нагоду переконатися під час проведення щорічної акції «Майбутнє лісу в твоїх руках», котра у Вишківському лісництву є традиційною. Пригадую як фахово і доступно він пояснював технологію посадки різних порід саджанців і власним прикладом демонстрував виконання цього процесу учням місцевої школи, а серед декількох учасників – педагогів була і його дружина Оксана. Це було надзвичайно приємно спостерігати і бути впевненим, що такі люди зуміють прищепити любов підростаючому поколінню і майбутні ліси будуть мати надійних господарів. Кожен раз, напевно, згадував себе майстер, як ще підлітком ходив на посадки з мамою Ганною.

  Анатолій вихований у повазі та дотриманні моральних та християнських цінностей, тому не  цурається любої корисної роботи для лісництва та громади. Вишківське лісництво вже давно взяло під добровільну опіку австрійський цвинтар на Торунському перевалі часів Першої світової війни. Щороку майстер напередодні поминальних днів організовує і сам працює на впорядкуванні його території. Якщо щось необхідно терміново зробити, то він перший до виконання. Бо не вміє відмовити, та ще й проживає  неподалік лісництва.

  Вище господарських будівель Петровських (Анатолій теж побудував свою хату) височіє сучасна красива будівля контори Вишківського лісництва. З цим місцем лісівники визначились не випадково, бо тут завжди витає позитивна енергетика:  із землі, від вітрів, що заколисують верховіттям ліс і сонце, що облагороджує світлом і теплом красу краєвидів для людського сприйняття. Як тут не прийде наснага до праці, бо мимоволі забринить в душі.

                      В верховинах,  Вишків Ти наш,

                      Ой  же   як серцю тут мило….