Екскурсійний тур - Хотинська фортеця,

Кам’янець-Подільський та Чернівці

Нарешті працівники лісгоспу змогли вибратися відпочити. Планувалася ця поїздка ще в 20 числах червня, але  здійснилися наші задуми лишень у серпні. Мета поїздки - Поділля: огляд Хотинської і Кам’янець-Подільських фортець, а також місто Чернівці і Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. 11 серпня о 7 годині ранку до контори лісгоспу під’їхав комфортабельний автобус єврокласу з чарівним гідом-екскурсоводом панею Юлією та водієм паном Орестом і ми відправились у подорож.

Отже по порядку – Хотинська фортеця. Ті, хто подорожує Поділлям не оминають своєю увагою історично значущу і надзвичайно мальовничу Хотинську фортецю. Її 40-метрові стіни зберегли для нас безліч свідчень про великі і славні битви, перемоги і поразки. Саме тут в 1621 році українсько-польське військо зупинило турецьку навалу, позбавивши Європу від неминучої експансії турків-османів. Масштаби тих подій годі собі й уявити: 300 тисяч турків і 100 тисяч татар під керівництвом султана Османа ІІ проти лише 57 тисяч поляків Яна Кароля Ходкевича і 40 тисяч козаків Петра Конашевича Сагайдачного. Дух тих славних часів і до сих пір присутній біля стін цієї легендарної фортеці. Завдяки своєму героїчному минулому і вдалому розташуванню, Хотинська фортеця прославилася у відомих кінострічках  «Захар Беркут», «Тарас Бульба», «Три мушкетери», «Айвенго» і багатьох інших. Про все це, цікаво і натхненно розповідав нам наш гід, який ще з дитинства закохався в цю романтичну і легендарну твердиню - пан Денис.

Після огляду Хотинської фортеці і обіду в невеличкому придорожньому кафе «Околиця», наша дорога пролягла до річки Дністер, яка протікає по межі Хмельницької і Чернівецької областей. Точна мета нашого вояжу – Кам’янець-Подільський район, село Велика Слобідка, готельний комплекс «Дністровська Рив’єра». Ці місця іноді ще називають "малою Швейцарією". Може, занадто і пафосно, але зате дійсно красиво. Посудіть самі.

Нас відразу розмістили по номерах. З вікон готелю "Дністровська Рив'єра" відкривається чудовий вигляд на річку Дністер і навколишню місцевість. Переодягнувшись і розмістившись по номерах, ми відразу попрямували на причал, де нас вже чекав теплохід «Кам’янець», яким ми подорожували по Дністру, і який саме тут протікає у величному Дністровському каньйоні.

Після річкової прогулянки нам подали вечерю під критою верандою. Кухня смачна, все було свіжоприготовлене. Офіціанти старалися підтримувати порядок на столах. Переночувавши в готелі і поснідавши, ми поїхали до Кам’янець-Подільського. Там нас зустріла біля мосту «Новопланівський» екскурсовод пані Алла. Ми з насолодою слухали її розповіді про це унікальне середньовічне місто.

Отже, Кам'янець-Подільськ – місто, яке по праву зайняло третє місце в Україні після Києва і Львова за кількістю архітектурних пам'яток. Там ми відвідали знамениту середньовічну фортецю - одне з 7 чудес України. Стара фортеця в Кам'янці вважається візитною карткою міста. Але місто-легенда фортецею не обмежується. Замок - це лише маленька частина цього неповторного міста. Кам'янець-Подільський часто називають містом-музеєм під відкритим небом. Це один з найдавніших міст України, перші згадки про нього відносяться до XI століття. Найбільша цінність міста, за словами нашого екскурсовода пані Алли, це практично повністю збережений історичний центр, Старе місто, яке ще не розбавлене архітектурою XX і ХХІ століть.

Незважаючи на те, що все місто вражає своєю архітектурою і створює враження, що час ніби в ньому зупинився, одна з його пам'яток виділяється на загальному тлі - це старовинна Кам'янець-Подільська фортеця. Вона стояла перед нами у всій своїй красі. Величезні кам'яні стіни з вежами і бійницями, старовинні приміщення в яких можна лазити годинами. Навіть страшно уявити, скільки в цій фортеці приховано таємниць, скільки людей пройшло старими переходами і по камінню фортеці, скільки воєн вона пережила ...

Прослуживши місту найпотужнішим оборонним форпостом на протязі багатьох століть, зараз Кам'янець-Подільська фортеця є одним з найкрасивіших пам'яток архітектури України

За замковим мостом на туристів чекають десятки інших історичних пам'яток. Ми милувалися міською Ратушою, кафедральним костелом святих апостолів Петра і Павла, де на турецькому мінареті височить золота скульптура Богородиці і знаходиться мусульманський проповідницький амвон. На жаль не змогли потрапити всередину костелу, бо на той час там йшла служба Божа, і не змогли побачити знаменитий надмогильний пам'ятник Лаурі Пшездецької, виконаний з білого мармуру скульптором Петербурзької академії мистецтв Віктором Бродським, але змогли насолодитися звуками діючого органу. Не залишили нас байдужими вимощені бруківкою вулички Старого міста, відполіровані до блиску сотнями тисячами ніг, що я заледве не впала на них, заходячи в фортецю. Неймовірної краси пейзажі, унікальний каньйон та загальна атмосфера затишного середньовічного містечка просто вражає.

Часто в Кам'янець-Подільському організовують грандіозні фестивалі і різноманітні свята. За словами нашого екскурсовода - пані Алли, найяскравішими з них є політ повітряних куль. Уявіть собі: в небо над містом піднімаються десятки барвистих повітряних куль, велично  пропливаючи над середньовічним містом. Поєднання такої краси захоплює дух у кожного! Але ще більш захоплюючим мабуть буде сам політ на повітряній кулі, здійснити який може кожен бажаючий разом з командою професіоналів.

І ще одна із сучасних розваг - роуп-джампінг в Кам'янець-Подільському з найвищого мосту висотою біля 60 метрів - «Бігуча лань»! Здійснивши такий стрибок з  цього моста і 2 секунди польоту залишаться у вас у пам'яті назавжди і багато адреналіну в крові теж.

Що стосується магазинів в Старому місті їх не так вже й багато. Вибір продуктів не дуже великий, але водичку, морозиво, сигарети і тому подібне можна там купити завжди.

Одним словом, місто вразило всіх працівників лісгоспу, ми просто милувалася  цими видами, що нагадували нам кадри історії ... Пригадується мені, що в цьому місті йшли зйомки колись дуже популярного фільму "Стара фортеця" за однойменним романом Володимира Бєляєва, хоча екскурсовод нам цього не говорила, але в романі письменника описується саме ця фортеця і події часів Симона Петлюри. І ще один історичний факт, про який згадувала вже пані Алла – це загибель пана Волдиєвського в цьому місті, героя з однойменного роману Генріха Сенкевича «Пан Волдиєвський».

Місто залишиться в нашій пам'яті, як місто-казка не тільки у дітей, які були з нами на екскурсії, але і у нас у дорослих. Ми із задоволенням бродили по його старих вуличках, заглянули на ринок з сувенірами позаду Ратуші, і оглядали визначні пам'ятки, які зустрічалися мало не на кожному кроці. Емоції від перебування в місті залишилися тільки позитивні і надзвичайно яскравими.

Смачно пообідавши в затишному і вишукано красивому всередині кафе-барі «Сіті блюз» ми поїхали в напрямку міста Чернівці.

Чернівці за такою, трохи скромною назвою ховається справжня перлина Західної України. Місто, яке підкорило нас з першого погляду: чисте, красиве, затишне і дуже дружелюбне. Практично завжди всі туристи, подорожуючи по Західній Україні прагнуть потрапити до Львова, трохи до Станіславова, а Чернівці залишаються якось поза їх увагою. І дуже даремно !!!

Чернівці є центром Буковини, це місто бачило владу багатьох різних країн і правителів. Однак, найбільшого свого розквіту місто досягло за часів правління імперії Габсбургів (1775-1915 рр.). У цей період вся архітектура була побудована у віденському стилі, яким ми можемо милуватися і зараз, подекуди трапляється і румунський стиль будівель. І звичайно ж одне з найбільш унікальних місць – Чернівецький Національний Університет - один з небагатьох об'єктів ЮНЕСКО на території України.

І якраз, наступна наша зупинка в маршруті був Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, точніше будівлі цього закладу освіти і науки. Споруди університету вражають, і я би поставила їх на перше місце серед всіх архітектурних пам'яток міста. Будувалися вони, як палац буковинських митрополитів з теологічним факультетом і церквою для нього. Ми зайшли в університетський дворик, але на жаль всередину університету ми не потрапили, так як, по-перше була неділя, а по-друге пізня година – 7 вечора. Не змогли побачити  червоної, синьої і мармурової залів, не почули історію цього знаменитого закладу. Зате встигли побувати в церкві теологічного факультету і помилуватися дендропарком позаду будівель університету.

Надзвичайно гарне і спокійне місто. Висока культура і вікові традиції видно на кожній вулиці, на кожному кроці. Як би не було в місті красиво і затишно, прийшов час повертатися додому. Так закінчилася наша насичена і надзвичайно цікава екскурсія.

Хочемо винести особливу подяку гіду-екскурсоводу пані Юлії та водію пану Оресту. Колектив ДП «Вигодський лісгосп» вдячний Вам за цікаво проведений час у Вашому товаристві. Наші гід і водій не тільки провели нам таку захоплюючу екскурсію, але ще і врахували всі наші побажання і потреби. Велике Вам спасибі!!!

Наостанок пані Юлія побажала нам частіше здійснювати такі екскурсійні тури, а не раз на рік. Але, на жаль, фінансові ресурси лісгоспу обмежені, а ми - працівники лісгоспу, вдячні нашим організаторам туру, а це насамперед, голові профспілкового комітету Галині Миколаївні Воробець, головному менеджеру по адміністративній діяльності Євгену Миколайовичу Малеті та завідуючій канцелярією Оксані Ігорівні Горфиняк, за їхній вагомий внесок в організації туристичної поїздки. До наступних зустрічей!

Більше світлин ТУТ