Не лай, як укусять ніжку істоти ці малі.

Мурашки друзі лісу, їх добрі лікарі.

    Хто влітку, буваючи в лісі, не зустрічав мурашники - куполоподібні гнізда мурах! Світ безперервно рухомих і не знаючих спокою комах. Нерідко можна побачити, як мурашка, відшукавши на дереві гусеницю, яка ушкоджує лист дерева, впивається челюстями в її м'яке тільце і кусає, поки обоє не падають на землю. Гусениця звивається, хоче втекти, але підоспілі мурашки чіпляються за неї, оббризкують її кислотою, послаблюючи цим свою жертву, і тягнуть її до мурашника. Мурашки – часті гості і на наших садово-городніх ділянках. Значення мурашки в природі надзвичайно велика. Її статус по відношенню до лісу дуже високий. Ще зі шкільної парти кожному відомо, що не можна розоряти мурашині гнізда. Ці комахи охороняються державою і спеціально розселяються штучно на нові місця. Недарма своєю користю вони заслужили звання «мурашки-санітари лісу».

Яку користь приносять мурахи лісі? Мурашки, які оселилися на відмерлій деревині, прискорюють її розкладання, таким чином звільняючи ліс від хворих екземплярів. Мурахи є розповсюджувачами насіння багатьох рослин. Збираючи їх і перетягуючи додому, по дорозі вони втрачають якусь частину. Так рослини розмножуються на всій лісовій території. Як і бджоли, мурахи є запилювачами для квітів, поїдаючи солодкий нектар.

На території України мешкає близько 70 видів мурах, в основному - в лісах. Найбільшу користь приносять види, які відносяться до роду і підроду Форміка, відомі під назвою «руді лісові мурахи». Ці комахи – хижаки, причому всеїдні. Протягом року одна сім'я мурашок знищує більше 10 мільйонів різних шкідників. Звичайно, знищенням шкідників займаються і птиці, але мурахи більш плідно справляються з цим завданням, швидше приблизно в 20 разів. Якщо на гектар лісу є бодай три-чотири мурашині сім’ї, то шкідникам тут робити нічого. Мурашки – невсипущі санітари лісу.

Мурахи належать до жалючих перетинчастокрилих. У рудого лісового мурашки, як і у більшості видів мурах, немає розвинутого жала, але отруйні залози збереглися, і виділяючи рідину - мурашину кислоту - мураха вибризкує через приховані в кінці черевця залишки жала. Мурашкам потрібно дуже багато їжі, і в її пошуках вони весь день бігають по землі, вибираючись на траву, кущі і дерева. Одна мурашка тягне в гніздо здобич, інша - будівельний матеріал. Лісові мурашки будують свої гнізда з хвоїнок і гілочок. Мурашники завжди куполоподібні або конусоподібні. Така форма не тільки полегшує стік дощової води, але і сприяє кращому прогріванню їх сонцем.

Мурашники існують по багато років, їх чисельність з кожним роком збільшується. Лісові мурашники майже завжди розміщуються біля дерева або пня і обов'язково з південного боку. Південна сторона мурашника зазвичай полога, північна - значно крутіша. Так званий внутрішній конус будується з більших гілочок, майже без домішок хвої. Тут відбувається розвиток розплоду. Висота надземної частини мурашника може досягати 1-2 м, підземна частина простягається на глибину до 1,5 м, а окремі ходи, особливо на піщаних ґрунтах, і далі.

У гніздах малого рудого мурашки налічується декілька сотень самок ( «маток», «цариць») і до мільйона робочих мурах. У мурашнику звичайного рудого мурашки є декілька самок. У багатьох видів існує поділ праці серед робочих мурашок: наприклад, більші, з дуже великою головою або сильними щелепами - «солдати». У мурашнику вони стоять у кожного вхідного отвору і головою закривають його. Повертається додому мурашка, і підійшовши до такого «постового», повинна пред’явити пропуск. Пропуском служить запах, причому кожної мурашиної сім'ї притаманний свій запах. Крім того, в мурашниках є «мисливці», «фуражири», «няньки» (останні вигодовують личинок).

Зиму мурашки, зібравшись в клубок, проводять в підземній частині мурашника, де температура знижується не так сильно, як на поверхні. Навесні, як тільки відтане мурашник, на освітленій сонцем стороні купола збирається величезна кількість мурашок. Це - «теплоносії». Нагрівшись на сонці, вони йдуть всередину гнізда і там, остигаючи, віддають тепло мурашнику. Це вони роблять безліч разів, внаслідок чого у верхній частині внутрішнього конуса в середині квітня - на початку травня утворюється теплове ядро з температурою 26-29 ° С, в якому самки і відкладають яйця.

Приблизно через місяць з'являються лялечки крилатих самців і самок, які масово з'являються на поверхні купола мурашника. Коли більшість крилатих мурах вийде з лялечок, відбувається шлюбний виліт (друга половина травня). Найбільший виліт відбувається в першій половині дня. Триває він протягом одного-двох тижнів. Самці незабаром гинуть, а оплодотворенні самки скидають крила і повертаються назад або засновують нові родини. (Крилаті самки і самці з'являються зазвичай раз на рік).

Часто мурахи сусідніх гнізд об'єднуються в колонії і обмінюються робочими мурахами, розплодом, самками, кормом.

Мурахи споживають білкову та вуглеводну їжу. Одна сім'я за день поїдає близько 1 кг комах - гусениць, личинок, жуків та інших комах. Вуглеводи мурахи отримують у вигляді паді - цукристих виділень попелиць.

Мурахи рухаються ланцюжком, один за одним, по мурашиній дорозі (колись мурашка залишила за собою пахучі сліди і по них пішли інші), підіймаються на дерево і біжучи по гілочках і нижньому боці листків знаходять крихітних комах. Це - попелиці. Вони не бояться міцних щелеп войовничих мурашок. Між попелицями пропихаються мурашки, кожен підходить до однієї і дбайливо обмацує її. Попелиця трохи піднімається, і на задньому конусі черевця виступає крапелька прозорої рідини - паді. Мурашка з жадібністю ковтає цю крапельку, потім повзе до іншої і повторюється те ж саме. Мурашки охороняють попелиць, а на зиму затягують в своє гніздо найбільш плідних самок і доглядають за ними. Тим самим мурахи сприяють розмноженню попелиць, які, висмоктуючи соки, завдають шкоди деревним породам і іншим рослинам, з цієї причини переселяти мурах в сади не рекомендується.

Руді лісові мурахи розселяються самостійно дуже повільно, тому для збільшення їх чисельності застосовують штучне розселення в ті лісонасадження, де їх немає і виникає загроза розмноження хвоє - і листогризучих комах. При цьому необхідно вибирати подібні з маточним гніздом умовами проживання (за складом насаджень, ґрунтовими і гідрологічними умовами, освітленням та інше). Маточне гніздо, з якого можна взяти відводок для розселення, має бути об’ємом не менше 0,5 м³.

Велике значення має правильний підбір видів, оскільки поселені поруч мурахи різних видів неминуче створять ворожі сім'ї, які будуть постійно знищувати один у одного робочих мурах. На новому місці можна влаштовувати також колонії гнізд. Для цього відводки розміщують групами по 3 - 5 штук з відстанню між ними 30-40 м при щільності 5-6 мурашників на 1 га.

Найкращі результати отримують при ранньовеснянім розселенні мурах в квітні і переселення з лялечками в травні. Раннє розселення мурах проводять відразу після танення снігу в період утворення в гнізді теплового ядра. У відводок повинна потрапити частина теплового ядра разом з самками.

Розселення з лялечками виробляють в момент появи крупних коконів до вильоту з них крилатих мурах. Лялечки дорослих особин в цей час (середина травня) у великій кількості є у внутрішньому конусі, і при взятті відводка потрібно стежити за тим, щоб в нього потрапила частина внутрішнього конуса маточного гнізда з коконами.

Розселяти мурах слід в безвітряну погоду вранці (з 6 до 9 годин) або ввечері (з 18 до 21 години), коли більшість з них знаходиться в мурашнику. Відводок беруть, розділивши материнське гніздо на дві частини по вертикалі; земляну частину гнізда чіпати не треба. З потужних мурашників можна взяти два відводки.

Транспортувати відводку краще в жорсткій тарі (фанерних ящиках або бочках) з щільно прилеглими кришками. Необхідно мати два ящика: в один засипають верхню частину відводку, в другому - нижню частину разом з робочими мурахами і розплодом. На новому місці висипають спочатку вміст другого ящика, тобто нижню частину відводку, а потім верхню частину. Після взяття відводка слід злегка присипати зруйновану частину материнського мурашника підстилкою, але ні в якому разі не старатися надати решти гнізда «правильну» форму конуса, це мурашки зроблять самі.

На новому місці для поселення відводку використовують старий, але не трухлявий пень (якщо його немає – привезти новий і закопати). Основою для майбутнього мурашника може служити і оберемок сухого хворосту.

Переселених мурашок можна підгодувати цукром, при цьому його не треба розсипати по всьому гнізду, а покласти трохи на пні і прикрити нещільно фанеркою. Мурашки його знайдуть.

Розселення мурашок слід проводити тільки під керівництвом фахівця лісозахисту,  інженера-лісопатолога, інженера охорони і захисту лісу держлісгоспу, які пройшли спеціальну підготовку.

Мурахи приносять велику користь лісу, знищуючи його шкідників, тому необхідно  всіма силами охороняти всі гнізда мурашок. При сильному пошкодженні мурашиного гнізда, сім'я не може  захищати ліс протягом року і більше, або зовсім гине. Порушити поверхню мурашиного гнізда - це все одно, що зірвати дах з будинку. Пройде дощ, проникне всередину мурашника вода, і личинки і лялечки загинуть.

Працівники лісового господарства, природолюби повинні проводити серед місцевого населення, учнів і відпочиваючих масово-роз'яснювальну роботу про корисність мурашок в житті лісу і необхідності їх охорони.

Щоб уберегти мурашники від руйнування, працівники лісового господарства  огороджують їх жердинами, при цьому стовпчики для огорожі забивають на відстані не ближче 0,5 м від краю мурашника. На зиму рекомендується накривати гнізда сухим колючим хмизом або гілками хвойних порід, прикріплюючи їх до землі кілочками. Навесні покриття обережно знімають, не порушуючи купол мурашника. Промфінпланом по держлісгоспу передбачено, що на 2018 рік працівники лісового господарства повинні розселити і огородити 140 мурашників в три жердини на 100 га лісової землі.

При проведенні суцільних рубок лісу рекомендується завчасно (не менше ніж за рік) всі мурашники з цих площ переселити в інші місця. Роботи по переселенню мурашників проводять в ті ж терміни, що і розселення.

Використання мурашок в боротьбі з шкідниками лісу - важливий профілактичний захід в загальній системі лісозахисту, його необхідно поєднувати з іншими заходами, направленими на підвищення стійкості лісонасаджень.

Мурашки при високій щільності гнізд в лісонасадженнях (5-6 мурашників на 1 га) стримують наростання чисельності шкідливих комах і запобігають виникненню спалахів масового розмноження особливо небезпечних шкідників лісу, таких як сосновий п'ядун, соснова совка, соснові пильщик, зимовий п'ядун, дубова листовійка і інші.

Крім того, мурахи розпушують ґрунт, вносять в нього велику кількість різних органічних речовин, регулюють кислотність ґрунту, покращують його водний і повітряний режим. Будуючи свої підземні будинки і прокладаючи численні ходи для свого пересування, вони сприяють розпушуванню ґрунту. Саме тому дерева, розташовані поблизу мурашника, отримують більше поживних речовин, що прискорює їх зростання, По периферії мурашника поліпшуються умови для відновлення багатьох лісових деревних і чагарникових порід.  Ґрунт при цьому, крім повітропроникності, стає більш поживним, збагачений органікою та мінералами. Мурахи корисні комахи для птахів. Вони приймають їх всередину і зовнішньо. Купаючись біля мурашника, мурашиний душ допомагає птахам позбутися паразитів.

Лікувальні властивості мурах відомі з давніх пір. Споконвіку люди робили з них настоянки, мазі. Використовуються ці комахи і в даний час. Основною діючою речовиною в таких препаратах є мурашина кислота. Допомагають препарати на основі цієї кислоти в лікуванні артритів, ревматизму, неврозів, запаморочення в старечому віці. Також вони можуть полегшити стан хворих на гепатит. З мурашок готуються препарати кровоспинної дію. В їх отруті також містяться антибіотики, здатні боротися з грибковими та бактеріальними інфекціями, у тому числі зі стафілококами та стрептококами.

Як бачимо, яке велике значення  мурашок в житті лісу, законодавством встановлена ​​відповідальність за шкоду, яку завдають лісовому господарству підприємства, установи, організації, громадяни за знищення або пошкодження мурашників.

Для боротьби з шкідниками лісу, лісовому господарству необхідно використовувати природних наших спільників – ворогів наших ворогів – птахів, лісових мурашок, ентомофагів (комах-хижаків). Це так званий біологічний метод боротьби – найефективніший і найдешевший спосіб. За його допомогою можна відновити рівновагу в лісах, і значно підвищити їх стійкість.