Життя посвятила одній справі.

            У ДП «Вигодське лісове господарство» працюють чудові фахівці, відданні своїй справі, з глибокою потребою в душі садити, вирощувати і оберігати ліс. Працівникам лісового господарства потрібно не просто посадити дерево. Його треба виростити, захистити від шкідників, хвороб і вогню. У величезну справу по збереженню лісових багатств району була вкладена і частинка праці Марії Андріївни Данчук, багатолітнього керівника відділу лісового господарства.

Багато у нас є важливих і цікавих професій, але думається мені, що сама цікава професія - професія лісівник. З моєї чималої практики в лісовому господарстві, я вважаю, що лісівнику необхідні різноманітні знання. Йому приходиться не тільки вирощувати і охороняти ліс, а захищати його від хвороб, лікувати дерева, вміло проводити рубки догляду за лісом, а також охороняти диких тварин, птахів і комах. Лісівник повинен бути водночас і землеміром - адже він робить зйомки місцевості, малює план-схему лісосік. Лісівник в той же час це невеличкий архітектор і художник -  повинен скласти проекти нових лісів, які повинні бути не тільки продуктивними, але й красивими, особливо ті, які розташовані ближче до населених пунктів. Ось, яка різноманітна діяльність лісівника.

Найцікавіша родзинка у роботі лісівника, як на мене, то це посадити і виростити нові ліси. Перед тим, як посадити маленьке деревце, треба подумати про розміщення його на лісосічній площі, про сумісність деревних порід. Бо якщо цього не зробити, то рослини можуть заважати одна одній і розгортається гостра, непримиренна боротьба за існування.

Посадковий матеріал вирощується в лісових розсадниках, шкілках, де також вистачає своїх труднощів - як би якась хвороба не пристала до молодих врожаїв, особливо весною, щоб не промерз ґрунт з молодими яличками, ялинами, модринками та бучками. Вчасно потрібно прополоти, підкормити, прорідити, просапати молоді сіянці. Після того, як молодий ліс висаджений, з ним теж вистачає труднощів: з'явилися бур’яни, і треба думати, які засоби краще застосувати, щоб швидше знищити їх; то появляться шкідливі комахи, що гризуть молоденькі хвоїнки ялиць і модрин; то з’являться різноманітні гризуни, які понаробляють багато чисельні нори під землею і підгризають коріння молоденьких дерев. Лісові посадки все одно, що маленькі діти: про них потрібно постійно піклуватися до тих пір, поки вони не укріпляться і не змужніють. Але зате як серцем радієш, коли деревця підростуть, зімкнуться кронами, ніби один одного візьмуть за руки! Тоді вони можуть самі за себе постояти.

Лісівник в той же час повинен бути і сміливою людиною. Ось трапиться навесні, або влітку пожежа. Швидко біжить вогонь по сухій траві і глиці, охоплює полум'ям дерева, тріщить в сухому хмизу, здіймається вгору вогненними язиками. Білий їдкий дим щипає очі. Страшне видовище - лісова пожежа. І тут лісівник - командир: він розставляє людські сили, знаряддя, машини. Не минуло й години - вогонь локалізований по всьому фронту, тільки дим ще стелиться в лісі. З усіх боків підходять люди - втомлені, чорні від кіптяви, пропахлі димом, але радісні і горді. І цей командир-лісівник – Марія Андріївна Данчук, 40 років пропрацювала в лісовому господарстві. Висококваліфікований фахівець, талановитий керівник відділу лісового господарства, людина всією душею віддана лісовій справі.

Свій професійний шлях Марія Андріївна починала з посади майстра лісових культур Шевченківського лісництва, а згодом була переведена на посаду помічника лісничого цього ж лісництва. За спогадами Марії Андріївни, помічник лісничого в основному займається паперовою роботою, заповненням всіх необхідних документів, але поряд з цим постійно бувала в лісі, їздила на відводи, на приймання робіт, виїжджала на лісозаготівлі.  Обліковувала ліс, виконувала лісокультурні роботи, і безліч інших робіт.

Закінчивши в 1974 році без відриву від виробництва Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю «інженер лісового господарства», молодому здібному спеціалісту довірили посаду лісничого Шевченківського лісництва. Як згадувала Марія Андріївна цей період свого життя, робота була важка, але вона її надихала. Коли приходила в ліс на відводи, здавалося, що вже сил немає, але подивишся на зелений ліс, на блакитне небо і сили десь бралися, і вставала, і далі працювала, і ця краса підтримувала її все життя. Робота лісничого була складна, але в той же час незвичайна і дуже цікава. І життя без лісу і високих гір вона собі вже не представляла.

  А з 1981 року керівництво тодішнього Вигодського лісокомбінату доручило Марії Андріївні відповідальну роботу – начальника відділу лісового господарства. Жінкам по життю доводиться набагато складніше, ніж чоловікам, адже на них не тільки відповідальна робота, але й діти, старенька мама, і створення затишку в домі. І все це лягало на тендітні плечі жінки. Прийшлося працювати суто в чоловічому колективі та Марію Андріївну не злякали ці труднощі. Чоловіки поважали її за любов до своєї справи, професіоналізм і характер. На цій посаді Марія Андріївна пропрацювала довгий час, аж до виходу на заслужений відпочинок.

У Марії Андріївни в житті, як і у всіх, було багато хорошого, і були дуже важкі ситуації, з яких не кожен може вийти з гідністю. Але у Марії Андріївни було стільки почуття гумору і завзяття, що нам залишається тільки заздрити їй, тому що це багатство вона не розгубила по життю. Головне її кредо - це не нити, а жити, насолоджуючись кожним наступним днем.

Адміністрація ДП «Вигодське лісове господарство» та працівники відділу лісового господарства щиро вітають Марію Андріївну Данчук з ювілейним днем народженням. Здоров’я Вам міцного, бадьорого стану душі, щастя і сімейного затишку. Нехай Ваші літа увінчані невтомною працею на благо лісів Карпат, дають Вам добрий ужинок вдячності й пошани від людей.